"... Сьогодні я бачив дуже цікавого путіна. Я вірю йому..."
Я теж з України постійно спостерігаю цікавого путіна. Він посміхається, коли вбиває. А ще, кажуть, він був проти захоронення леніна, бо притримує мавзолей для себе. Мабуть, планує лежати там після смерті в ролі великого лідера. Проте в нього будуть смачно харкати, для цього на площі вишукується нескінченна черга з бажаючих. Самих росіян. Харкатимуть за розвалену економіку, за подаровані Китаю території. За програш у війні з Україною. За пельмені взамін вбитого на війні сина. За неподаровану Ладу. За втрачену молодість. За високі ціни. За поганий настрій. За все. За всіх.
Коли різні народи обирають собі хто професіоналів, хто популістів, хто яструбів, хто посередніх особистостей - росіяни обрали пацюка. Навіть російською звучить смачніше - КРЫСА. Коли в Україні були хоча б пара президентів державників - на росії весь час була КРЫСА.
З розсекречених файлів американцями щодо зустрічі Буша молодшого й путіна колись в Сочі - ходили вони там лісом, стояли на березі моря, Буш, напевно, насолождувався краєвидами, а "крыса" йому нашіптувала, що не треба Грузію брати до НАТО. І Україну не треба. Бо то російська зона відповідальності. А потім саміт НАТО - і нас дійсно не почули. І не запросили. Ющенко був сумний. "Крыса" задоволена. Бушу байдуже. Як сьогодні байдуже Трампу. Він бачить цікавого путіна, який "хоче миру". Бувають же фантазії в людей..."Я розумію президента путіна... Треба розуміти іншу сторону, і я на боці миру..."
Бік миру - на іншій стороні, пане Трамп. Хоча який ви пан...
