Окремі дописувачі за підсумками пишуть, що нічого серйозного не сталося і, мовляв, один президент від PiS Навроцький змінить іншого президента PiS Дуду.
У дійсності маємо наступну картину — половина дорослого населення Польщі підтримало праворадикала з темним минулим і це не моя оцінка його біографії, а польських медіа. Підтримало за підтримки церкви до речі, що в умовах Польщі має дуже і дуже серйозні наслідки.
Найбільші страхи у польському суспільстві існують щодо німців і українців. Німців, бо вони уособлюють бездуховний і бюрократичний монстр ЄС. Українців, бо історичні образи накладаються на ситуацію з біженцями.
Виходить парадоксальна картина. Німці, Євросоюз зробили своїми мільярдами податків польське економічне диво і життя в Польші таким, яким воно не було ніколи в історії. Українці своєю героїчною жертовною боротьбою за незалежність закривають одинадцятий рік Польщу від війни.
Росіяни знищували польську ідентичність століттями, розстріляли цвіт польського офіцерства у Катині, окупували країну після 1945 року, вбили президента Качинського і еліту Польші.
А хто ж винен у всьому? Українці і німці. Бо до них історичних образ у поляків виявилося на порядок більше, ніж до росіян.
Ну і щоби не виглядати не обʼєктивним. Краще, ніж про нинішню ситуацію не сказав ніхто, ніж перший постсоціалістичний президент Польщі Лех Валенса.
«Ми повинні дивитися реальності в очі. Ці вибори розкрили всю правду про польське суспільство. Демократія в Польщі зазнала краху 1 червня 2025 року. Не тому, що немає вільних виборів. Не тому, що половина суспільства має праві та консервативні погляди. Демократія ґрунтується на таких цінностях, як чесність, правда, порядність, повага.
Половина польського суспільства вперше в історії обрала президента, який є сутенером, альфонсом, футбольним хуліганом, шахраєм, лихварем, брехуном та наркоманом за великої підтримки католицької церкви, яка нібито проповідує євангельські цінності.
Польща — моя Батьківщина, але це вже не моя країна. Тимчасово я йду у внутрішню еміграцію — у світ природи, музики та книжок. Що буде далі — не знаю. Для збереження психічного здоров’я я припиняю читати новини про те, що відбуватиметься в Польщі. Припиняю коментувати поточні події. Я мушу подбати про себе. Прощавай, Польще».
Я шаную польський народ і захоплююся його історією. Я багато разів був у сусідній країні у службових відрядженнях і на відпочинку, і навіть деякий час був у МЗС Польші на стажуванні. Я вільно розмовляю польською і маю багатьох польських друзів. Тому я не можу, на відміну від президента Валенси сказати Польші «прощавай». Це наш партнер, складний, але партнер. Тому щиро бажаю нашим партнерам пройти складні часи разом з Україною і витримати цей складний історичний урок. Тому я кажу Polska, powodzenia!
