Десь два роки тому, також влітку, цілий ряд дуже впливових блогерів написали пости, що воєнна економіка нам не потрібна.
І можливо я б на це не звертав уваги, якби не бачив, що їхні думки знаходять відгук в людей, які приймають рішення в нашій країні. Ну і також не виключаю, що така синхронність виходу цих постів була замовленням зверху, щоб розбити критику знизу про відсутність воєнної економіки.
Так ось. Хтось писав, що так ми скотимось до рівня Північної Кореї. А хтось, що ми не зможемо людей змусити працювати на заводах як це було в Другу світову. Звичайно, все це були примітивні маніпуляції, бо тимчасова мобілізація суспільства не означає тоталітаризм. Ну і також, це був би потужний сигнал для фронту, що суспільство робить все можливе, щоб їх забезпечити. А на рахунок маніпуляції - «всі за станки», то ці люди якось пропустили 80 років модернізації засобів виробництва. З таким же самим успіхом можна було в 2 світову казати, що всіх треба зробити ковалями, які в кузнях куватимуть зброю.
Хоча знову ж таки. Особисто я знаю купу промислових підприємств, які володіють необхідними компетенціями, і яких майже не залучають до виконання оборонних замовлень. Ну тобто, незважаючи на деіндустріалізацію, в нас досі є тисячі невеликих промислових підприємство, як могли б щось робити. Але вони не використовують свій потенціал, бо в них нема необхідних технологій.
Ну умовно, щоб самостійно розробити ствол міномета чи корпус снаряду, то треба купу часу на експерименти з різними сплавами та способами їх обробки. Тільки навіщо, якщо в нас ця технологія була, засекречена на рівні держави, і її треба було розповсюдити серед виробників. Така сама ситуація спостестерігальсь з багатьма іншими технологіями. І тільки в минулому році, наш уряд допер, що ці технології треба передавати приватним виробникам.
І передача технологій це лише один з інструментів воєнної економіки, який у нас довгий час не впроваджувався через повільність держ апарату.
Тільки знову ж. Замість того, щоб адекватно, з врахуванням реалій сучасності, підійти до питання блокаторів, які заважають бізнесу нарощувати виробництво озброєння. То в нас все зводилось до примітивної критики, що ми не будемо як Радянський союз.
А зараз що ми маємо? Вже четвертий рік війни, а в нас досі є купа проблем з забезпеченням ЗСУ, бо ми так і не змогли використати те, що мали…
