"Чому Київ згасає не через ракети" - Владислав Смірнов

"Чому Київ згасає не через ракети" - Владислав Смірнов

Станом на січень 2026 року Київ перестав бути містом, придатним для життя, і перетворився на полігон для виживання. Офіційні зведення сухо констатують: «Ситуація на Правому березі погіршилася до рівня Лівого». У перекладі з бюрократичної мови на людську це означає: система лягла повністю.

Три доби без світла в цілих житлових масивах. Понад 6000 будинків без стабільного опалення. Температура у квартирах, що стрімко падає до +10...+12 градусів. Хрещатик, який у вечірній час виглядає як декорація до постапокаліпсису, де єдине джерело світла — фари машин, що наосліп рухаються «рулеткою смерті» на нерегульованих перехрестях. Я вперше в житті побачив черги в "Пузату хату" аж на вулицю, це як у 20 роки минулого сторіччя у часи великої депресії. Це піздець!

Влада знову вмикає стару, заїжджену платівку: «підступний ворог», «аномальні морози», «складна генерація». Це брехня. Те, що відбувається зараз — це не форс-мажор і не наслідок виключно удару 13 січня. Це закономірний фінал свідомо обраної стратегії. Це результат злочину, який тривав чотири роки. І ім’я цьому злочину — не війна, а некроекономіка.

Діагноз: Що таке некроекономіка?

Чотири роки ми трималися. Система, збудована ще «совком», витягувала на морально-вольових якостях енергетиків та гігантському запасі міцності бетону й заліза минулого століття. Але запас вичерпано.

Сьогодні ми спостерігаємо тріумф некроекономіки. Звичайна корупція — це коли крадуть з прибутків, коли система працює, а чиновник знімає вершки. Некроекономіка — це коли державний ресурс конвертується у смерть, руїну та колапс. Це система, яка не просто краде гроші, а демонтує фундамент виживання нації заради приватного збагачення.

Українці звикли думати, що корупція — це про гроші, які хтось «перенаправив».

Але в умовах війни кожен украдений мільйон на ППО — це ракета, яка долетіла.

Кожен «відкат» на РЕБ — це дрон, який спалив підстанцію.

Кожна тендерна схема в енергетиці — це холод у дитячій кімнаті.

Сьогодні Київ темний не тому, що ми не могли захистити енергетичні об’єкти. А тому, що роками не захищали, бо гроші на захист йшли в кишені, а не в бетон. А, ще на велике будіництво доріг - допомогло?!

Злочин №1: Вбивство тепла та афера з децентралізацією

Чому тисячі будинків у Києві залишилися без тепла? Нам кажуть: «Приліт по ТЕЦ та котельнях». Але правда страшніша. Ще у 2022 році, після перших атак, кожному притомному експерту було зрозуміло: величезні радянські ТЕЦ — це легкі мішені. Їх неможливо сховати, їх неможливо повністю прикрити ППО.

Єдиний вихід, про який кричали всі — тотальна децентралізація. За 4 роки (чотири роки!) місто та держава мали закупити і встановити тисячі когенераційних установок (міні-ТЕЦ) та газопоршневих станцій. Вони ставляться у дворах, у підвалах лікарень, біля насосних станцій. Вони створюють «енергетичні острови», які дають і тепло, і електрику для циркуляції води, навіть коли «лягла» велика станція.

Де ці установки? Гроші на них виділялися. Гранти від партнерів заходили мільярдами. Але замість мережі з тисячі малих «сердець», яку неможливо знищити ракетним залпом, влада продовжувала вливати кошти в латання старого радянського монстра.

Чому? Тому що некроекономіка не любить малі проекти. На закупівлі однієї гігантської турбіни або ремонті магістральної теплотраси «відкат» отримати легше і непомітніше, ніж адмініструвати тисячу дрібних об'єктів. Централізація — це годівниця. Децентралізація — це безпека, але вона «невигідна» чиновникам. Коли ви зараз мерзнете, знайте: ваше тепло вкрали не тоді, коли ракета влучила в генерацію. Його вкрали на тендері два роки тому, коли вирішили не будувати альтернативу, щоб не втрачати контроль над потоками.

Злочин №2: «Бетонні» міфи та світло, якого немає

Питання, яке має стати основою для військового трибуналу над відповідальними за енергетику: Де фізичний захист підстанцій?

Ми роками слухали звіти про «три рівні захисту». Ми бачили презентації, де нам малювали бетонні саркофаги для трансформаторів. На це списані астрономічні суми. Але настає січень 2026-го. Прилітає дрон (навіть не балістика, а повільний дрон!) — і вузлова підстанція вигорає вщент. Як це можливо, якщо вона «захищена»?

Відповідь проста: захист був бутафорським. Це були «потьомкінські села» з мішків з піском та дешевих сіток, які продали державі за ціною бункера. Кожен знищений сьогодні трансформатор — це пам’ятник корупції.

Московія знищує трансформатор. А некроекономіка знищує систему, яка мала б поставити новий.

Московія запускає дрон. А некроекономіка не закуповує системи захисту, бо «свій» постачальник ще не виграв тендер.

Світла немає по дві доби не тому, що немає генерації. Світла немає, бо немає маневру. Резервні лінії не збудовані, запасне обладнання не закуплене в достатній кількості. Система працювала «на знос», щоб максимізувати прибутки олігархічних груп, і тепер вона просто розсипалася від першого серйозного морозу.

Злочин №3: ППО та імітація оборони

«Чому не збивають?» — питають люди. Не треба звинувачувати хлопців на пускових установках. Питання треба ставити тим, хто займався закупівлями. Ми чуємо про «нестачу ракет». Але ми мовчимо про провал програми українських БПЛА-перехоплювачів та систем РЕБ. Замість того, щоб наситити об’єкти енергетики тисячами дешевих антидронових засобів, ми покладалися на дорогі західні системи, ресурс яких не нескінченний. Некроекономіка не зацікавлена в дешевих і ефективних рішеннях. Їй потрібні дорогі, довготривалі контракти, де можна сховати маржу. Результат? Небо діряве, бо гроші пішли не на «щит», а на «схеми».

Справжня «Двушка» від влади

Влада любить пафос і меми. Зеленський обіцяв удар по Москві за кожен потушений ліхтар у Києві, розповідав роками про ракети-дрони, Фламінго і відплату. Але поки що єдине, що долітають "двушка на Москву". Тотальна корупція та розкрадання коштів на підготовку до зими, що залишило 4-мільйонне місто голим перед морозом. Управлінська імпотенція, брехня та бездіяльність зараз, коли катастрофа вже сталася.

Сьогоднішній Київ — це не «незламність». Це заручник. Заручник групи людей, які вирішили, що війна — це найкращий час стати мільярдерами. Це не реальність війни. Це реальність саботажу. Саботажу, який полягає не в тому, що хтось підрізав дріт уночі. А в тому, що хтось підрізав майбутнє цілої країни, підмінивши державну стратегію бізнес-планом власного збагачення.

Дістало!