Є один універсальний спосіб позбавити народ права на свою країну —
зробити його непричетним до власної історії.
Позбавити державності в минулому,
а потім подати її як подарунок ззовні.
А далі — висунути претензію на ці землі.
ПЛЕМ’Я ЯК ПОЛІТИЧНИЙ ЯРЛИК
У науці слово «плем’я» — нейтральне поняття.
Але в політичній історії воно має чітку функцію.
Це не про історію.
Це про політичну технологію.
КОЛИ З’ЯВЛЯЄТЬСЯ МІФ ПРО «ПЛЕМЕНА»
В античних і середньовічних джерелах немає уявлення про «племінний устрій» на території сучасної України.
Натомість є:
• кімерійська держава;
• Боспорське царство;
• царі Скіфії;
• війни з Македонією;
• Sarmatia як політичний простір.
• держави готів, гунів, аварів, болгар, антів.
Ті ж скіфи, які жили на території сучасної України, мали:
• царів;
• чітко окреслені кордони;
• регулярне військо;
• власний пантеон богів;
• систему данини й податків;
• власну монетарну традицію (карбування та використання монет);
• міжнародні війни та союзи.
Скіфський цар Атей вів війну з Філіппом II Македонським — батьком Олександра Великого.
Це війна двох державних утворень.
Після скіфів — сармати.
Військова аристократія степу, яка мала всі ті ж ознаки держави.
Не випадково син Богдана Хмельницького титулувався князем Сарматським.
Важливо розуміти просту річ:
у міжнародних документах ранньомодерної Європи не існувало «племінних компліментів».
Міжнародні документи визнавали лише політичних суб’єктів.
Саме тому Sarmatia в латиномовних джерелах — це не етнографія, а політико-географичне означення простору Русі-України.
І саме тому сарматська ідентичність української еліти була мовою легітимності, зрозумілою європейським дворам, а не романтичною вигадкою.
.
І раптом після тисячоліть державної традиції на наших землях історики пишуть про племена, державність яким принесли варяги чи вікінги з московської півночі.
Але нащадки народів із державною традицією, царями, князями, власною монетою, релігією, армією та дипломатією
не можуть «раптово» перетворитися на племена.
Міф про «племена» з’явився в імперських історіографіях XVIII–XIX століть — у Петербурзькій академії наук.
Після війни Петра І з Іваном Мазепою
та рішення про перейменування Московського царства на «Росію».
Тому що імперія без власної глибокої історії —
може з’явитися лише тоді,
коли переконає світ, що до неї тут нічого не було.
Це не наука.
Це була адміністративна потреба імперії.
Українців позбавляли минулого не через брак історії.
А через надлишок цієї історії.
Далі сотні років Україна перебуває в залежності від Москви — і весь історичний наратив формується під жорсткою імперською та згодом радянською цензурою.
Але сьогодні українці починають усвідомлювати, що ми є народ — а не «випадковий проєкт».
Україна — спадкоємиця довгої державної традиції.
Це руйнує весь імперський міф — від «племен» до «подарованої держави».
КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ
Але чому українців намагаються зробити «племенем» до приходу варягів — в наших підручниках?
Підручниках для українських дітей, де мужніми воїнами зображені вікінги, гуни, авари, готи, і навіть половці, а словʼяни — як представники саме племінного устрою?
Авари, гуни, готи — в шкільних підручниках виглядають як воїни, а словʼяни — як селяни, потенційні раби. Так зі школи закладають нам основи меншовартості.
Це не історія.
Це політична операція.
Нас продовжують позбавляти свого минулого.
