Україна №1 — фронтова
Тут немає блиску й парадів. Тут багнюка, холод і земля, що здригається від вибухів. Тут люди сплять у бліндажах, ховаються від дронів, тримають лінію під артилерійським вогнем.
Їхнє життя — це щоденна боротьба, де кожна хвилина може стати останньою. Вони не просять нічого зайвого: лише гідну платню, чесність держави і підтримку своїх родин.
І ось у цю реальність лунає фраза від голови бюджетного комітету Роксолани Підласи: «у бюджеті поки що недостатньо коштів для виплат зарплат військовим».
Для того, хто щодня ризикує під кулями, ці слова звучать як зрада. Як вирок від держави, заради якої він віддає життя.
Україна №2 — банкетна
У цій Україні світло люстр відбивається у келихах з шампанським. Тут чиновники рахують не снаряди, а надбавки. Депутати малюють собі компенсації, прокурори й судді множать оклади, міністерства звітують про чергові «покращення».
Завжди знайдуться гроші на килими, ремонтні тендери, «державні марафони» й пишні прийоми. Війна для цієї України — лише зручний фон для кредитів і піару. Її не цікавить ціна людського життя.
Підласа як голос цієї прірви
Роксолана Підласа — не пересічна депутатка. Вона очолює головний комітет, який вирішує, куди течуть мільярди. І саме вона публічно підтвердила: армія — не перша у списку.
При цьому:
• у виступах вона малює цифру «120 мільярдів доларів на оборону»;
• у проєкті бюджету-2026 немає жодної індексації чи підвищення грошового забезпечення для військових;
• у тому ж документі ростуть витрати на ремонти, соцпрограми, адмін-утримання і піар.
Контраст простий: чиновники завжди отримують своє. Армія — «чекає».
Чому «немає коштів» — неправда
Пораховано: підняти виплати хоча б на +20 тисяч гривень кожному військовому означає приблизно 200 мільярдів на рік. Для держави з трильйонними бюджетами це не катастрофа, а питання пріоритетів.
Рахункова палата вже попереджає: у бюджеті-2026 може не вистачити саме на оборону. Отже, уряд і парламент свідомо закладають дефіцит там, де він неприпустимий.
Моральна прірва
Дві України живуть поруч. Одна — справжня, яка воює. Друга — показна, яка жирує. І найстрашніше те, що саме друга диктує правила першій.
Воїну завжди можна сказати: «потерпи». Чиновнику — ніколи. Йому вистачить завжди. Машина, кабінет, премія, бенкет — тут немає дефіциту.
Це не просто несправедливість. Це руйнування довіри. Держава, яка принижує свого солдата, сама себе підточує зсередини.
Питання, яке ніхто не обійде
Чому гроші є на другорядне — і немає на головне? Чому Банкова й бюджетний комітет охоче фінансують ремонти й бенкети, але не готові забезпечити армію?
Відповідь проста: їхній пріоритет — власний комфорт. Вони обрали другу Україну, ту, що жирує.
Висновок
Україна не виживе у двох версіях. Фронтова країна не може вічно тримати на собі тягар, поки банкетна розважається.
І коли Підласа сказала «немає коштів для військових», вона ненароком зняла маску. Влада показала справжнє обличчя: армія для них не №1, а черговий рядок, який можна урізати.
Це не обмовка. Це діагноз. Держава, яка ставить чиновника вище за воїна, сама собі підписує вирок: Україна, яка жирує ніколи НЕ ВИЖИВЕ, без України, яка воює!
