Нав’язливі ідеї спецслужб здалеку можуть здаватися дивацтвами, але насправді вони доволі точно відображають спосіб мислення та логіку уявлення силової еліти кремля про правила гри.
Наразі російська деспотія зазнає величезного тиску: дрони регулярно, майже за розкладом, влучають у нафтопереробні заводи, черги на заправках розтягуються на кілометри, а ореол незламності лідера опинився під сумнівом. Тож може здатися дивним, що саме зараз "сторожові пси" росії відкопують старі конспірологічні побрехеньки про Осаму бен Ладена.
А можливо, й ні. Спецслужби, які завжди схильні пояснювати власні провали й труднощі підступами Заходу, вкотре звертаються до улюблених сюжетів минулого.
Так, Микола Патрушев, один із найближчих соратників путіна й колишній керівник ФСБ, заявив, що Осама бен Ладен, сумнозвісний лідер "Аль-Каїди", нібито був агентом ЦРУ доти, доки не вийшов з-під контролю американців.
За версією Патрушева, саме тоді ЦРУ й вирішило його усунути. Як "доказ" він згадав спільну російсько-американську операцію з ліквідації бен Ладена, яку американці нібито зірвали саме в момент, коли росіяни встановили його місцеперебування й передали цю інформацію ЦРУ.
"Вони мали завдати удару й знищити його. Така була домовленість", – заявив він.
За словами Патрушева, тодішній директор ЦРУ так і не пояснив, чому відомство не діяло.
Якою б не була точна суть домовленості між ФСБ і ЦРУ (росіяни не навели жодних подробиць ані про час, ані про місце цієї гаданої угоди), Патрушеву цього виявилося достатньо, щоб просувати свою конспірологічну версію.
ФСБ почала грати в цю гру ще в січні 2001 року, коли відомство Патрушева вперше звинуватило ЦРУ у співпраці з бен Ладеном. Того місяця дві загальнонаціональні газети – "Известия" та "Комсомольская правда" – винесли на перші шпальти історію колишнього прапорщика російської армії Василя Калінкіна. Сюжет нагадував спін-оф серіалу "Homeland",але з’явився а десять років раніше: видання стверджували, що Калінкін перейшов на інший бік, а ЦРУ й "Аль-Каїда" спільно навчали його диверсійної справи в Афганістані.
За версією ФСБ, Калінкін дезертирував із російської армії, приєднався до чеченських бойовиків у 1991 році, прийняв іслам, переїхав до Афганістану й пройшов терористичний вишкіл під керівництвом інструктора на ім'я "Білл". Після завершення підготовки Калінкін нібито підписав угоду про співпрацю з американською розвідкою, на якій у верхньому лівому куті було зображено Статую Свободи, а у верхньому правому містився напис "Диверсійна школа Осами бен Ладена". Після цього його відправили назад до росії як "сплячого" агента. Він переховувався шість років, доки сам не здався ФСБ.
Ця фантастична історія не залишала сумнівів у справжній меті ФСБ: перекласти на ЦРУ провину за сплеск тероризму в росії, граючи на глибоко вкорінених антизахідних настроях та параної.
Проте це не завадило ФСБ без вагань змінити наратив після терактів 11 вересня. 17 вересня, лише за кілька днів після удару "Аль-Каїди" по США, ФСБ раптом "виявила" компакт-диск із технічною інформацією про літаки Boeing та інструкцією для пілота. Відверто кажучи, це була доволі примітивна спроба пов’язати чеченців із цими атаками.
Цього разу мета полягала в тому, щоб вписати війну в Чечні у щойно оголошену глобальну війну з тероризмом, аби Вашингтону було складніше критикувати криваві й безпринципні методи, якими російська армія та ФСБ боролися з повстанцями на Північному Кавказі.
Цей наратив набув ще більшого розмаху у 2004 році, коли росія почувалася особливо вразливою після серії жахливих терактів, зокрема захоплення заручників у театральному центрі в москві та школі в Беслані (Північна Осетія). У жовтні 2004 року речник ФСБ на Північному Кавказі заявив, що головними рушійними силами бойових дій у Чечні є "Аль-Каїда" та "Брати-мусульмани". Того самого місяця Патрушев, тоді ще керівник ФСБ, назвав Чечню ще одним фронтом війни проти "Аль-Каїди".
Такий підхід певною мірою спрацював. Наступного року, у жовтні 2005-го, група російських генералів, безпосередньо залучених до проведення "контртерористичної операції" на Північному Кавказі, вирушила до Великої Британії на переговори з британськими колегами.
Це був візит дуже високого рівня: до складу російської делегації входив, зокрема, Михайло Бєлоусов – начальник управління боротьби з тероризмом і політичним екстремізмом – структури, яка на той час була найближчим аналогом таємної поліції у ФСБ. Для делегації організували зустрічі з високопосадовцями Міністерства у справах Північної Ірландії, Міністерства внутрішніх справ і Міністерства закордонних справ, а також поїздку до Белфаста – вивчати складну історію діалогу британських урядів із "Шинн Фейн" у контексті майбутніх виборів у Чечні.
росіян тоді ж чемно запросили повернутися наступного року, щоб узяти участь в антитерористичних навчаннях просто на вулицях британських міст.
Наступного року путін передав Чечню в руки жорстокого психопата Рамзана Кадирова, і ФСБ таки з'явилася у Великій Британії, але зовсім не в тому форматі, який передбачали приязні зустрічі попереднього року. Натомість співробітники ФСБ отруїли Олександра Литвиненка полонієм, залишивши радіоактивний слід через увесь Лондон.
У 2011 році, коли американські військові ліквідували бен Ладена, ФСБ вирішила знову змінити наратив. У травні того ж року, лише за кілька тижнів після рейду американських сил на резиденцію бен Ладена в пакистанському Абботтабаді, "Первый канал", головний державний телеканал росії, показав документальний фільм, у якому натякалося, що бен Ладен був "однією з ланок у ланцюгу жахливих інсценованих операцій американських спецслужб".
Навіщо ці зусилля?
Варто розуміти: твердження, що бен Ладен нібито був агентом ЦРУ, – не просто чергова конспірологічна вигадка. Воно встановлює своєрідну моральну рівнозначність у жорстокості: припускає, що теракти 11 вересня організувало саме ЦРУ, а отже, між методами американських спецслужб і відомств, відомих найстрашнішими злочинами проти власного народу та будь-кого, хто опинявся в них на прицілі, немає жодної різниці.
Цей наратив, який просуває ФСБ, не змінювався роками, хоча російських генералів і далі гостинно приймали в західних столицях. Найпоказовішим став 2017 рік, коли керівники всіх трьох головних російських спецслужб – СЗР (зовнішня розвідка), ФСБ (внутрішня безпека) і ГРУ (військова розвідка) – прилетіли до Вашингтона на переговори високого рівня зі своїми американськими колегами.
Тим часом західні партнери й далі ділилися з ФСБ розвідданими про терористичні загрози – як це зробили американці, попередивши москву про підготовку теракту в "Крокус Сіті Холі" у 2024 році. Попередження проігнорували, а ФСБ "віддячила" США звинуваченнями Заходу у причетності до нападу.
Загальновідомо, що західні спецслужби часом просто не мають іншого вибору, крім як співпрацювати з украй одіозними режимами, оскільки цього вимагає національна безпека або на кону стоять життя цивільних.
Проблема в тому, що західні відомства ухвалюють такі рішення із суто практичних міркувань, тоді як російські спецслужби використовують цю співпрацю для зміцнення ретельно вибудованого наративу, який по суті стирає будь-яку моральну межу між західними спецслужбами та радянськими, а наразі російськими органами безпеки.
Цю гру ведуть цілком відкрито, на очах у всіх, і кожен непростий компроміс, на який змушена йти будь-яка західна спецслужба, включно з обміном розвідданими з ФСБ, миттю використовується на користь фсб-шної версії подій.
