Ніколи не розуміла професійних свят. Якась дика радянщина святкувати день шахтаря, металурга, вчителя, судді, прокурора, адвоката, юриста, журналіста... потім в цей перелік влилися день матері, жінки, батька, день кота, день дуба, а, це не те...але, якось, як по накатаному...
Завжди у ці дні відчуваєш себе у піонерському галстуці десь на шкільній лінійці, де лунає- приветствуем передовиков производства, ура, товарищи! Але людям подобається, якось то для них важливо оце усе, то най буде.
Що ж, сьогодні день шахтаря. Десь святкують, десь вже ні. Віднесу це до особистого права вибору. В моїй родині до цього свята негативне відношення. Шахта завжди мене лякала, навіть коли я була маленька. Я дівчинка, то моя поява на світ у родичів викликала лише співчуття до матері- не піде працювати в шахту, не забезпечить родину. Але була надія, що виросту та одружусь з шахтарем. Не судилося, бо чоловік тесля-грейдерист- зварювальник (так, має декілька професій), але ніяк не шахтар. В шахті він пропрацював не довго, отримана тоді травма хребта ледь не забрала його в мене, а зараз ми якось це витягуємо, бо з роками деформація стала... не буду про особисте, якось тягнемо по-маленьку.
Шахта навчила мене боятися. З дитинства. Гудок- це означає завал й десь будуть похорони. День шахтаря- це п,яні люди, небезпека й будуть бійки й плач по вулиці разом з піснями. Зміна- це страх, чекати, чекати, чекати. Тому дуже розумію тих, хто зараз чекає чоловіка з фронту. Подзвонить чи подзвонять, страшне очікування.
Мене завжди шокувала радість від того, що шахтарі рано йдуть на пенсію. Бо це ж жах, людина в 45 виглядає, як в 70 років, зношена, хвора, переломана. Мій кум-шахтар мав в анамнезі 9 травм рівня "реанімація", в нього переломані ребра, хребет, ноги, руки, остання черепно-мозкова травма зробила з нього...не буду про особисте. Саме ці люди легко піддавалися маніпуляціям, "бачили" на власні очі літаки з неграмиНАТО та поляками в 2014-му.
Щоб зняти напругу та біль, шахтарі пили. Страшенно пили.
Не розуміла й щастя жінок, очікування смерті чоловіка, щоб отримати його велику пенсію, регрес та посмертні, як що довести, що помер від професійного захворювання й жити на них щасливо.
От зараз на Донбасі, як й на росії вигідно мати чоловіка-опочленця, бо ж бойові, бо посмертні. Це звичка, просто звичка.
Не розуміла щастя чоловіків, які раділи, коли їм ставили втрату працездатності від профзахворювання, бо це додаткові кошти та пільги. Все життя заточене під смерть, отримання шкоди.
Я не розуміла навіщо ті шахти, якщо ми йдемо у світ сучасних технологій, а шахти, це бруд, пил, страх, небезпека й абсолютне знищення екології.
Шахта робила людину тупою, рабом, залежним від страху, зарплати, підкорення. Підлабузництво, щоб попасти в гарну бригаду, утриматися там, інтриги, особливо, коли 1 квартира на бригаду на день шахтаря, як подарунок. Гаремівські інтриги, показані в серіалах, це мультик для дітлахів, бо в бійках за преференції могли й підкрутити лебідку, й зірвати різьбу. Скільки гинуло людей через ревнощі, помсту...Це страшна професія. Вона знищує людину. Я не розумію, чому їй співають дифірамби.
Знаєте, я ось радію, що шахтам на Донбасі прийшов кердик.
Дійсно ось тут путін гарний стратег усіх переграв, бо, як би Україна закривала б ці шахти...уявляю рівень ненависті, стукання касками, походів на Київ. Бо шахти годували усіх: олігархів, корупціонерів. Достатньо згадати, що усі шахти були на дотації, навіть ті, які знаходилися в оренді чи концесії донецького олігарха. Усі шахти отримували дотації з Державного бюджету України. Саме тому так легко шахтарям роздавали пільги. Безкоштовне вугілля, санаторії, путівки, лікування, протезування, пенсія, яка нараховувалася за іншим законом ніж звичайним пенсіонерам. Це за Конституцією ми рівні, а ось за нарахуванням пенсії- ні. За усі "бесплатно" для шахтарів, платив увесь народ України. О, відчуваю скільки зараз на мене вилляється гніву, бо ж "важко працювали, йди наше відпрацюй". Знаю, плавали, правда вона гірка для того, хто її говорить.
А от путін закрив майже усі шахти на Донбасі й у наступному році будуть знищені останні краплини гордості Донбасу й ніхто не стучить касками, не йде на москву.
Але повернуся до свята. Сьогодні ж Донбас має святкувати. Салюти, файер-шоу, феєрверки, концерти, зірки світового шоу-біза, подарунки, машини, квартири...А, ні! Стоп! Це ж при "укро-хунте" було, при "угнетателях народа Донбасса". Зараз, коли "народ Донбаса" вільний, свято відмінили. А яке бдлу свято? Йому навіть півтора роки зарплату не платять, а вони працюють, воюють проти тих, хто платив й влаштовував свято, вірять, що ось-ось, "москва ж не сразу строилась", звинувачують Україну.
Та що там мої слова, скрини, вони важливіше слів. Читайте!
"Отгремели летние дожди, ты, шахтер, зарплаты-то не жди"- співає голосом забутого співака Шури, якийсь колись виступав на святі дня шахтаря в нашому місті.
