— Діду, а чому вони зараз нищать наші міста, катують цивільних у підвалах і стільки люті несуть на нашу землю? Звідки в них ця звіряча ненависть? — Грицько з важким серцем подивився на Олексу, дивившись на червоні вуглинки вечірнього багаття.
Олекса повільно випустив з люльки сизий клубок диму, важко зітхнув і стиха, але твердо мовив:
— Це не розпочалося сьогодні, малий. Те, що ми бачимо зараз, — це не «божевілля одного диктатора», а тяглість багатовікової політики московії. Усі ці століття їхня мета була єдиною — повністю знищити українців як народ, витерти нашу пам’ять і привласнити нашу землю та історію. Озирнися назад — кожен вік умивався нашою кров'ю через їхні загарбницькі апетити.
Ось лише кілька найчорніших сторінок цієї хроніки московських звірств:
1169 рік — Погром Києва Володимиро-Суздальським князем Андрієм Боголюбським.
Перший дикунський удар із півночі. Дикі орди з Володимира-на-Клязьмі взяли давню столицю Русі штурмом і влаштували триденне безпрецедентне грабування й різанину. Вони палили собори, вбивали містян незалежно від віку, вирізали духовенство й вивозили ікони та книги.
1708 рік — Батуринська трагедія.
Коли гетьман Іван Мазепа підняв повстання за незалежність, московські війська під орудою Олександра Меншикова підступно захопили гетьманську столицю Батурин. московити влаштували тотальне винищення: жорстоко мордували й вирізали понад 14 тисяч людей — і козацьку залогу, і всіх цивільних мешканців, включаючи жінок, старих та немовлят. Місто було повністю спалене й перетворене на попелище.
1775 рік — Знищення Запорозької Січі.
Підступний удар у спину від імператриці Катерини II. московські війська оточили Січ якраз тоді, коли більшість козаків перебувала на промислах. Військову атрибутику й архів вивезли, укріплення зруйнували, а козацький устрій оголосили поза законом, розпочавши епоху кріпацтва та кріпацького гніту на українських землях.
1918 рік — Червоний терор Муравйова в Києві.
Вторгнення більшовицьких орд під орудою Михайла Муравйова під час визвольних змагань УНР. Захопивши Київ, більшовики влаштували кривавий терор: розстрілювали людей просто на вулицях за українську мову, за вишиванку чи за прихильність до УНР. За кілька тижнів було по-звірячому вбито від 3 до 5 тисяч киян.
1932–1933 роки — Голодомор-геноцид.
Наймасштабніший злочин комуністичного режиму проти українського селянства. Сталінський режим сплановано вилучив увесь урожай, заблокував села «чорними дошками» та прирік мільйони українців на страшну мученицьку смерть від голоду. Мета була прямою — зламати національний опір українського села.
1930–1950-ті роки — Репресії, Розстріляне відродження та депортації.
Знищення всієї інтелектуальної та творчої еліти України у 1930-х роках (письменників, художників, науковців), а пізніше — масові депортації сотень тисяч родин із Західної України до Сибіру за підтримку Визвольних змагань та ОУН-УПА.
2014 — дотепер — Повномасштабна агресія та геноцидна війна.
Буча, Ірпінь, Маріуполь, Ізюм, щоденні обстріли цивільних міст і знищення інфраструктури. Сучасний російський режим відновлює ті самі методи: катування, примусова депортація дітей, цілеспрямоване знищення української ідентичності та культури.
— Бачиш, Грицю, — підсумував Олекса, дивлячись у темряву за багаттям. — Змінюються прапори, царські корони міняються на радянські зірки або сучасні триколори, але сутність імперії з центром у москві залишається незмінною. Для них існування вільної України — це вирок їхньому імперському міфу. Наш єдиний шлях перервати це коло звірств — це остаточна перемога, міцна армія та повний розрив будь-яких зв'язків із цим ворогом.
