Завжди моніторю новини не тільки ОРДЛО чи Ростовщини, а й Черкаської області, бо я тут живу, а значить, несу відповідальність за цей край. Можливо це дурість, але саме так я відчуваю. Це моя потреба захищати місце моєї сили, мій Ковчег, де я знайшла захист під час біженського життя. Саме тому я швидко познаходила тут землячків, які відіграв свою роль в окупації Луганщини, швидко виїхав в безпечні райони України, маючи при цьому на руках кров безневинних українців.
Знайшла я й колаборантів-черкащан, які несли службу на Луганщині в різних військах, працювали й жили там чи навіть були на держслужбі й перейшли на бік росії у 2014 році. Були такі навіть з сусіднього зі мною села Мартинівки. Суд по ним виніс хоч й заочні (бо вони з в лини чи динири), але справедливі рішення. Саме тому пильно вдивляюся в новини тут й там, щоб не проґавити небезпеку.
Дуже турбує кількість прорадянських людей, які тут мешкають. Так, я не помилилася, саме прорадянських, а не проросійських, як звикли вважати люди. Це було й на Донбасі. Але помилково цих людей, що підтримували росію та чекали окупації, називали сепаратистами чи проросійськими – якось більш детально розповім про ці нюанси, бо вони важливі в інформаційній безпеці. Насправді, ці люди підтримували росію, бо думали, що вона виконає їх мрію, повернутися в часи срср.
Я досліджувала багато тих, хто зрадив Україну, їх соцмережі, уподобання, мрії, улюблені фільми, усі їх «сердечки» були під ностальгічними спогадами чи дописами про часи срср. Що саме страшне, те, що ця ностальжі є в тих, хто ніхто не жив в часи срср, бо або народився в Незалежній України, або був дитиною у часи срср. Я розумію тих, хто працював у часи срср й мав посаду, що давала владу, блат, привілеї- судова влада, правоохоронна система, лікарі, вчителі, чиновники, науковці, актори. Я не розумію тих, хто мав у часи срср голодне життя, страх знищення чи покарання, важку працю, але хоче туди назад.
Досліджуючи думку селян з приводу «назад в срср» я була шокована тим, що люди мріяли потрапити туди, у це гетто, бо там був блат, можна було красти в колгоспі, а ще можна було писати доноси й таким чином мститися людям. Оце саме за цим ностальгують ті, хто підтримує росію. Але він бачить в росії лише кальку з срср, не більше. Не нову супер-державу, не нову силу, й нову соціальну справедливість, ні. Він бачить в росії повну кальку з срср. Де корупція, блат, влада над людьми, приниження, страх, й оця солодка мить особистої влади, коли людина отримує через блат якийсь дефіцит, чи вирішення питання, чи мліє, коли посадили-розстріляли сусіда через донос, а ще більше солодості від вкраденого в колгоспі, тобто у людей.
Ми мало приділяємо уваги суспільству. Ми декомунізували назви вулиць, пам’ятники, але не декомунізували людей. Люди спокійно сприймають корупцію, люди спокійно сприймають крадіжки з держбюджету, люди мріють забрати та поділити те, що їм не належить. Не усі, але доволі велика частина нашого суспільства, це калька суспільства срср.
Під час війни красти у військових, у держави, жити на донати, які зібрав під слоганом «для котиків», «на ЗСУ»… це мародерство, ницість, це зрада. Але, таких випадків все більше.
Від невеличкого «на котиків», щоб заплатити комуналку, утримувати родину, бо не дуже хочеться працювати, бо ж не для роботи мама квіточку ростила, до великого: на зібрані донати купити квартири, машини, будинки, робити пластику обличчя, їздити у подорожі. Ось так виглядає зараз критична більшість тих, ким ще вчора ми пишалися не перевіряючи біографії, доходи поза донатами, бо бачили священне слово «волонтер».
Якщо пильно передивитися дописи цих людей, не можу про них написати «волонтер», навіть у лапках, ми побачимо основні признаки радянської людини: шовінізм, соціальна нетерпимість, заздрість, ейджизм, пасивність, безвідповідальність, некритичність, «адаптаційний» індивідуалізм, патерналізм, сексизм та інші.
Соціологи та психологи вирахували 12 ознак радянської людини, але я б назвали їх більше. Наприклад, соціологи не внесли до переліку ознак радянської людини бажання насилля, як для себе (стан постійного приниження) так й до інших (отримання насолоди від спостереження насилля).
Знаєте, як мстилися чи погрожували мешканці ОРДЛО? «Сейчас позвоню брату (родычу) в ополчение, и он кинет тебя на подвал, чтобы изнасиловали или отдаст чеченцам». В цій фразі уся радянська людина: блат, зверхність, жага насилля, отримання насолоди від влади.
Якщо ви без рожевих окулярів перечитаєте добрячу половину зіркових блогерів, та життєпис збагачення «волонтерів» ви знайдете усі ознаки радянської людини в їх дописі, стані, мріях, способі життя та способах збагачення.
Одна з самих яскравих ознак радянської людини, це нестерпне бажання красти (радянські несуни), бо ж все навколо – народне, а значить – його. А ще радянська людина обожнює брехати. Про себе, носити маски доброчинності, бути моралізатором для усіх, але жити у своїй моралі – аби мені гарно було.
От зараз в ОРДЛО ані бензину, ані ліків, ані лікарів, закриті шахти, працюючи шахти це просто копанки, а затримка зарплатні шахтарям сягнула 8 місяців, усюди брут, таргани, клопи, воші, хвороби, відсутність води, тепла… але усі брешуть, що живуть найкращі дні свого життя, бо живуть краще, ніж жили за часи України.
Знаєте, яка в часи срср була улюблена приказка людей? «Вони роблять вигляд, що нам платять, а ми робимо вигляд, що працюємо».
Бо працювати в срср вважалося чимось дурним. «Від роботи коні дохнуть» – ще одна приказка часів срср. Тому більшість з блогерів та псевдо-волонтерів, це люди, які офіційно не працюють, або «працюють» у власних громадських організаціях, де з донатів залишають собі зарплатню 70% від прибутку.
Ну, й самі слабенькі: «ми поза політикою, політикою не цікавлюсь, на вибори не ходжу». Будь який Майдан на думку радянської людини проплачений, бо радянська людина «працює» поки ви там мітингуєте. Згадали?- «они скачуть – мы работаем».
Радянська людина найсправедливіша людина. Тому як бачить щось гарне, вважає, що це його. Як не його, то «забрать-расстрелять-поделить», але виключно поділити йому особисто. Саме тому, усі, хто став колаборантами в ОРДЛО чи чекає на росію тут, це радянські люди, які бачать в росії кальку з срср, мріють створити срср з України лише для того, щоб жити, як оце я описала.
Чому згадала оце усе? Бо мене вразив допис голови правління Благодійного фонду «Правота» Іллі Бардіна про те, що в Україні масово продають гуманітарні транспортні засоби, придбані реальними волонтерами для ЗСУ.
В переліку «волонтерів» черкащани.
«Черкащина, жовтень 2024 року. У місті Сміла двоє ділків налагодили масштабний продаж машин, призначених для фронту. Вони реалізували понад 190 автомобілів для ЗСУ на суму ~31,5 млн грн, продаючи їх цивільним за готівку. Зловмисників затримали під час отримання 15 тис. доларів за чергові три позашляховики (BMW X5, Mercedes ML 270 та VW Touran). Їм повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 201-2 КК України. Загрожує до 7 років ув’язнення з конфіскацією майна».
Тому наведу його допис повністю, щоб ви зрозуміли про що мова. Про «несунів», крадіїв та мародерів.
«Запам’ятайте назавжди! Гуманітарні транспортні засоби не є особистою власністю військових! Цей факт має засвоїти кожен боєць, волонтер, благодійник.
Майже щотижня чую історії, про те, як бійці вважають автівки своєю власністю та навіть продають транспортні засоби.
Про деяких «благодійників», «блоХерів» які навіть автомайданчики з продажу гуманітарки, сайти та Telegram-канали створили, не буду поки що кричати, то хай пишуть прокурори зі слідчими після затримань та вироків…
Від початку повномасштабного вторгнення Україна запровадила спрощену процедуру ввезення автомобілів для потреб армії. Такі машини ввозяться благодійними або громадськими організаціями без сплати мита, за пільговими правилами.
Лише з жовтня 2024 дозволено ТИМЧАСОВО реєструвати гуманітарний автомобіль за фізичною особою (окремим воїном). За новим порядком боєць може звернутися до сервісного центру МВС і отримати тимчасове свідоцтво на гуманітарне авто, призначене для виконання бойових завдань, попередньо маючи акт від ГО/БФ, декларацію митну та іноземний техпаспорт. Після подання документів видаються українські номери й тимчасовий техпаспорт на ім’я військового та ще кількох бійців (які в черзі на отримання цього транспортного засобу).
В Акті прийняття-передання можна вписати до п’яти військовослужбовців (черга користування). Це означає, що якщо перший боєць, на якого зареєстровано тимчасово авто, «вибуває» (звільняється зі служби, отримує поранення тощо), то право користування переходить до наступного в списку, і так далі. Якщо ж нікого в черзі немає, то автомобіль передається військовій частині, а у випадку відмови ВЧ, то вже можна теоретично подумати про повернення авто до ГО/БФ, які вже передадуть транспортний засіб новим набувачам.
Жоден з військових не стає власником, та авто залишається гуманітарною допомогою, наданою для фронту! Після закінчення воєнного стану протягом 3 місяців всі гуманітарні авто на тимчасовому обліку мають бути офіційно зареєстровані на державні органи сектору безпеки й оборони (тобто передані у власність Держави). Гуманітарний транспорт ніколи не переходить у приватну власність військового.
Багато захисників помилково вважають, що якщо вони скинулися грошима й отримали машину від БО/ГО, то це їхній особистий автомобіль. Насправді коли військовий передає гроші організації для придбання авто, то він робить благодійний внесок, а не покупку.
Благодійний фонд/Громадська організація не є автосалоном.
Машина, ввезена фондом, юридично тимчасово “належить” фонду виключно для подальшої передачі військовій частині чи військовому, якому вона надається тимчасово для виконання бойових завдань. Якщо боєць їде на оформленому за ним тимчасово авто в відпустці та п’яний (наприклад) порушує ПДР, то авто він втрачає й останнє переходить наступному в черзі або до ВЧ, якщо чергу не передбачили. Якщо боєць хоче мати особистий транспорт у власності, то йому слід купувати розмитнений автомобіль на внутрішньому ринку чи завозити офіційно з-за кордону зі сплатою всіх платежів.
Волонтерські та благодійні організації повинні чітко пояснювати це військовим при передачі авто.
Деякі бійці були щиро здивовані, дізнавшись, що не можуть оформити отриману від волонтерів автівку «на себе». Не розумію, чому керівники БО/ГО не пояснюють набувачам такі прості істини…
Як тільки авто заїхало в Україну, то ніхто й ніяк не може за нього отримувати гроші! Ніхто й ніяк!
Привіт “блоХерам”/”баригам”, які пропонують до продажу авто, які завезені, як гуманітарна допомога.
На жаль, спокуса наживи інколи штовхає людей на злочин (продаж автомобілів, ввезених як гуманітарна допомога). Бувають й просто відверті невігласи, які помилково на 4-й рік повномасштабного вторгнення вважають, що можуть брати гроші в обмін на завезене авто. Адекватні люди беруть для купівлі за кордоном, а не за вже наявне авто.
На жаль негатив відбувається по всій Україні, і правоохоронці систематично викривають такі схеми.
Ось лише декілька резонансних випадків (2022–2025 років).
Київщина (Бориспільський р-н), лютий 2025.
Викрито голову благодійного фонду (56 років) та волонтера (54 роки), які з 2022 по 2024 роки ввезли для військових понад 680 транспортних засобів. 13 лютого затримали «на гарячому» під час продажу чотирьох авто за 19,4 тис. доларів.
Дніпропетровська область, серпень 2025.
Очільник фонду (57 років) за участі спільника і кількох перевізників організував нелегальну схему: жінки переганяли авто з-за кордону як гуманітарні для Нацгвардії, а ділки потім шукали покупців через соцмережі. Поліція затримала їх при спробі продати військовослужбовцю НГУ 4 автомобілі за 20 тис. доларів. У ході обшуків вилучено 28 машин з іноземною реєстрацією, ноутбуки, документацію, копії військових квитків та акти передачі авто військовим.
Київ, вересень 2025.
У столиці затримали 47-річну жінку, яка під виглядом благодійності ввозила автомобілі для ЗСУ, але продавала їх через соцмережі та OLX. Її спіймали, коли вона намагалася збути три машини за ~14 тис. доларів США.
Вінниччина, серпень 2025.
Поліція затримала керівницю благодійної організації (39 років) та її спільника (62 роки) за схему продажу гуманітарних авто для сил оборони. Встановлено продаж щонайменше 6 транспортних засобів (позашляховики та мікроавтобуси Mercedes, SsangYong, Kia, VW).
Хмельницький, 2023–2024.
Унікальний випадок: винесено судовий вирок учаснику схеми продажу благодійних авто. Місцевий житель (співзасновник БО) разом зі спільниками завозив машини від іноземних донорів і збував їх, маскуючи продаж під договір «безоплатного користування». Правоохоронці зафіксували збут 7 автомобілів на суму понад 1,3 млн грн. Схема виглядала так: авто оформлювали на фонд як гумдопомогу, знаходили «покупця», брали з нього гроші на картки, а документально оформлювали ніби той бере машину в тимчасове користування на рік без права власності. Суд визнав це удаваними правочинами. Обвинувачений уклав угоду зі слідством і отримав 204 тис. грн штрафу, конфіскацію майна (крім житла) та заборону обіймати посади в органах влади чи волонтерстві на 2 роки. Така відносно м’яка санкція зумовлена визнанням вини.
У Кримінальному кодексі України існує спеціальна стаття 201-2, що передбачає покарання за незаконне використання гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги з метою отримання прибутку. Якщо такі дії вчинені в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб і у значному розмірі – санкція становить до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Продажем вважається будь-яке отримання грошей (готівкою чи на рахунки) в обмін на гуманітарний транспорт.
Не врятує і маскування угоди під «добровільний внесок» чи «безоплатне користування». Приміром, у Хмельницькому ділки оформляли фіктивні договори безоплатного користування, але брали з «орендарів» тисячі доларів нібито як пожертву. Суд кваліфікував це як прихований продаж. Таким чином, будь-яка спроба збагатитися на гуманітарних авто є незаконною.
Авжеж вищевказані ситуації в багатьох випадках є відвертою провокацією сторони обвинувачення та є чесні благодійники, які внаслідок необачності дали можливість сфабрикувати проти себе справи.
Єдиний сценарій, який відносно не підпадає під злочин – якщо військовий дійсно без примусу вирішить перерахувати якісь кошти у фонд як безготівковий донат, не висуваючи це умовою отримання машини. Але й у такому разі слід бути дуже обережним, щоб «вдячний донат» не виглядав як плата за авто, інакше правові наслідки неминучі.
Щоб допомога служила за призначенням, необхідно суворо дотримуватись встановлених правил. Військовим слід пам’ятати, що навіть якщо ви збирали власні кошти на авто, завезене без розмитнення як гумдопомога, то це не ваша приватна власність. Машину дано вам тимчасово для служби, і після завершення служби вона повинна перейти далі тим, хто виконує бойові завдання й відповідно до порядку. Не намагайтеся «узаконити» допомогу, як особисту чи, боронь Боже, продати – цим ви скоюєте злочин.
Волонтерським організаціям та фондам варто проявляти максимальну відповідальність. Пояснюйте бійцям їхні права та обов’язки щодо отриманих авто. Ведіть належний облік техніки, дотримуйтесь вимог законодавства при передачі машин підрозділам і військовим.
Категорично заборонено вимагати або навіть пропонувати платити за гуманітарні машини ні готівкою, ні «донатом» на картку в обмін на ключі. Усі такі дії відстежуються і караються, про що свідчать наведені вище непоодинокі випадки.
Не випробовуйте долю і не дискредитуйте волонтерський рух заради наживи! Якщо хтось пропонує вам купити авто «з фронту» чи «для ЗСУ» за гроші, то знайте, що це незаконно.
Маю надію, що різноманітні “блоХери-автобариги” будуть відповідати по Закону! Не ставайте співучасниками злочину, який підриває обороноздатність країни. Проявляйте достатньо розумності та обачності, щоб не мати ще більше проблем! Бачите повідомлення про продаж вже завезених авто в Україну, то подавайте відповідні заяви правоохоронцям».
Й знаєте що, я жахнулася, бо в Черкаських групах бачу багато оголошень: «продам авто на евро-номерах, власник військовий», або «авто для ЗСУ», де більшість машин мають ввезення, як гуманітарні.
Жахнулася, бо ніколи не звертала на це увагу, бо не розуміла, що це шахрайство, мародерство, кримінал. Бо ж зараз багато волонтерів – реальних, а не заробітчан- збирають на авто по копійці, тоді, як сотні «фондів» – дільців, завозять авто, як гуманітарне й одразу виставляють його на продаж, оформлюючи «право власності» на якогось військового, який не розуміє схеми мародерства.
Невже це наша країна?
Корупція знищує країну зсередини, точнісінько, як російські ракети. Вона підриває боєздатність ЗСУ, знищує довіру до волонтерів й повертає нас у часи срср. Бо усе це роблять люди, які брешуть, грають ролі патріотів у вишиванках. Бо це роблять люди, які звикли красти, такі собі несуни з колгоспу. Бо це усе роблять люди, які не хочуть нашої перемоги, бо війна це вигідно, це бізнес, це гроші. Бо ж будуть гроші, то їх прийме будь яка влада, вони ж внє політики!
Армія завжди сильна своїм тилом. А тил, це ми. Якщо тил прогнив, зрадив, ослаб, краде у армії, це знищить армію й країну. Й повірите, з грошима чи без, з владою чи без, ніхто з нас не потрібен росії живим.
