Поки на східному фронті українські хірурги в бліндажах творять дива, зшиваючи розірвані тіла й долі, у глибокому, ситому тилу столиці відбувається злочин, що за своїм цинізмом не поступається мародерству. Це тиха війна номенклатурної сірості проти професіоналізму, війна «ефективних менеджерів» проти лікарської честі. Київський міський перинатальний центр, колись флагман вітчизняного акушерства, сьогодні перетворено на режимний об’єкт під керівництвом Дмитра Говсєєва. Тут панує логіка радянського «червоного директора», помножена на апетити дикого капіталізму: «Я начальник — ти дурень». Професіоналів, які відмовляються ставати гвинтиками корупційного конвеєра, ламають через коліно, а на їхнє місце завозять слухняних функціонерів. Цей текст — хроніка знищення медичної інтелігенції Києва, яка наважилася сказати «ні» поверненню в совок.
У світі медицини є імена, що важать більше за будь-які міністерські портфелі чи депутатські мандати. Прізвище Венцківський — саме з таких. Це не просто запис у паспорті, це бренд, викарбуваний десятиліттями бездоганної репутації та служіння науці. Дід, член-кореспондент НАМН України, професор Борис Михайлович Венцківський, був корифеєм, який виховав покоління лікарів, понад тридцять років очолюючи кафедру в університеті Богомольця, який я закінчував, де він викладав нам, медичним студентам, акушерство та гінекологію.
Його онук, Кирило Олегович Венцківський — не просто носій гучного прізвища, а блискучий практик, кандидат медичних наук, який роками очолював відділення сумісного перебування матері та дитини в Перинатальному центрі на Предславинській. Він із тієї когорти лікарів, які живуть в операційній, а не в кабінеті з ноутом, рахуючи «відкати».
Саме Кирило Венцківський мав сміливість стати офіційним голосом колективу, підписантом звернень проти руйнівної політики Дмитра Говсєєва. Він виступив проти перетворення лікарні на базар, де пацієнт — це гаманець, а лікар — касир. Реакція системи була миттєвою і показово каральною. Замість діалогу з шанованим фахівцем, адміністрація увімкнула режим репресій. За два місяці Кирилу Олеговичу сфабрикували дві догани. Одну з них — із особливим бюрократичним садизмом — винесли, поки лікар перебував у офіційному відрядженні. Це юридичний нонсенс, абсурд, створений з єдиною метою: звільнити «за статтею», дискредитувати прізвище і викинути із системи людину, яка заважає красти. Говсєєву не потрібні особистості, йому потрібні виконавці «плану по касі».
Паралельно розгорталася спецоперація з ліквідації іншого центру опору. Мішенню стала медична директорка Вікторія Біла — людина, яка фактично створила сучасний Перинатальний центр, вивела його в лідери за кількістю пологів та відкрила перший в Україні Банк грудного молока. Її авторитет серед персоналу був беззаперечним, а отже — небезпечним для нової влади. Наказом №1475 від 1 грудня 2025 року Говсєєв примусово змінив робоче місце Вікторії Білої. Її фізично депортували з рідного закладу на Предславинській, 9, у «лігво» директора на проспект Лобановського, 2. Це не ротація, це заслання. Мета очевидна: ізолювати керівницю від колективу, який їй довіряє, зв'язати руки й унеможливити контроль за руйнуванням того, що вона будувала роками. У колективному листі лікарі прямо називають це тиском і кроком до звільнення, але їхній крик тоне в кабінетах чиновників.
Схема «Табель» і крадіжка зарплат
Але Говсєєв знищує не тільки верхівку. Він грабує кожного: від санітарки до медсестри. Ми отримали копію Колективного звернення до Територіального управління Держпраці у м. Києві, яке розкриває механіку кріпацтва XXI століття.
Схема працює так:
З 1 вересня 2024 року головна акушерка стаціонару Ільчук Н.В. (пряма ставлениця Говсєєва) запровадила злочинну заборону. Старшим сестрам заборонено вносити в офіційний табель реально відпрацьовані понаднормові години.
Людей змушують працювати понад норму через кадровий голод (адже фахівці тікають).
За законом (ст. 62, 106 КЗпП), ці години мають оплачуватися у подвійному розмірі.
Натомість їх подають окремим «рапортом» і оплачують як «премію» за рішенням директора.
У результаті медики недоотримують тисячі гривень. На прямі запитання колективу бухгалтерія відповідає з безпрецедентним нахабством:
"Ви отримали маленькі зарплати, бо директор так сказав — ви мало заробили на платних послугах".
Говсєєв прив’язав гарантовану державою ставку лікаря до «виторгу» в касі. Це не лікарня — це торгова точка, де медиків змушують бути рекетирами.
Хроніка розпаду
Результат «ефективного менеджменту» Говсєєва — це руїна.
Реанімація новонароджених: З унікального відділення, яке рятувало 500-грамових немовлят, звільнилося 30 фахівців. Команда, яку збирали по крихтах роками, знищена за кілька місяців.
Статистика падіння: За рік "реформ" кількість пологів на базі Предславинської впала на 705 випадків (майже 17%). Пацієнти тікають, бо відчувають атмосферу страху і непрофесіоналізму.
Заміна еліти на "функціонерів": На місце звільнених професіоналів завозять лояльних виконавців із 5-го пологового, чиє завдання — не лікувати, а контролювати потоки. Яскравий приклад — акушерка «Малінка» (Світлана Рудченко), яка вимагала у військового 700 доларів хабаря, заявляючи, що зарплата її «не мотивує».
Колектив Перинатального центру не мовчить. Доведені до відчаю люди зробили все можливе в правовому полі. Вони не ховалися по кутках, а зібрали понад 200 живих підписів — від санітарок до провідних хірургів — під зверненнями до мера Віталія Кличка та директорки ДОЗ Тетяни Мостепан. Вони кричали про катастрофу: про падіння зарплат, про втечу 30 фахівців реанімації, про знищення відділень. І ось він — документ ганьби. 30 січня 2026 року Тетяна Мостепан підписує відповідь на ім'я Кирила Венцківського, де сухо констатує: «У Департаменті відсутні документальні підтвердження порушень».
ВИРОК
Те, що відбувається в Перинатальному центрі — це геноцид медичної інтелігенції. Говсєєв будує систему, де лікар — це безправний раб, який має приносити прибуток хазяїну.
Кирило Венцківський і Вікторія Біла — це останні бастіони опору. Якщо система зламає їх, Київ втратить школу акушерства, яка створювалася століттям.
Колектив Перинатального центру звертається до правоохоронців та громади:
Держпраці: Негайно зайти з перевіркою за фактами фальсифікації табелів та крадіжки зарплат (схема Ільчук-Говсєєв).
Віталій Кличко: Ваша підлегла Мостепан покриває знищення найкращого закладу столиці. Ігнорування 200 підписів — це ваша особиста політична відповідальність.
НАЗК та ДБР: Переслідування викривача корупції Кирила Венцківського — це кримінальний злочин.
Медична спільнота не пробачить знищення своїх найкращих представників. Говсєєв має піти, а династія Венцківських має продовжувати рятувати життя, а не відбиватися від чиновницьких атак. Ігнорування 200 підписів — це співучасть у злочині, і відповідальність за це лежить особисто на Віталієві Кличку.
