Пролог. Війна на два фронти
Україна веде війну на двох фронтах.
Перший — очевидний: це фронт проти російських танків, авіації, «шахедів» і артилерії. Ми бачимо його щодня у зведеннях і в чорних стрічках новин. Але є й другий фронт, менш помітний, зате не менш смертельний: фронт проти власної корупції.
Корупція — це не «побутова вада», не «традиція», як нам роками пояснювали. Це системний рак, який точить тіло держави, з’їдає її силу і підриває довіру. Це ворог №2 після Москви. Російські ракети вбивають нас тілом, корупція вбиває волю і майбутнє. Росія нищить міста, корупція нищить армію зсередини.
Перемога на полі бою нічого не варта, якщо в тилу сидять мародери в костюмах, які крадуть ресурси фронту. Бо саме вони забезпечують ворога другим ударом — ударом у спину.
Розділ I. Міністерство оборони: тилові мародери
У 2024–2025 роках Міністерство оборони перетворилося на головний символ того, що тил може стати гіршим ворогом, ніж передова. Скандал за скандалом показували: у кабінетах мародерів війна — це бізнес.
Яйця по 17 гривень
У січні 2023-го вибухнув «яєчний скандал», але його наслідки ми бачимо й досі. Контракт на харчування армії на 13 мільярдів гривень уклали за цінами, завищеними вдвічі й утричі. Яйця по 17 грн замість 7, картопля по 22 замість 8, курятина по 120 замість 80.
У 2024 році НАБУ і САП довели: схема була свідомою, підписаною на рівні керівництва тилових структур. Підозри отримали як чиновники Міноборони, так і бізнесмени-прокладки. Справи передані до ВАКС.
Це не просто «харчування». Це про те, що солдату дають несмачну кашу, а чиновник будує віллу в Іспанії на його пайку.
Бронежилети, які не тримають кулю
Влітку 2024-го журналісти й слідчі довели: українські військові отримали десятки тисяч бронежилетів, які не відповідали стандартам. Постачальники — фірми, пов’язані з росіянами. Угода — на понад 2 мільярди гривень.
Ці бронежилети не витримували пострілу. Уявіть: солдат іде в бій, упевнений у своєму захисті, а насправді на ньому шматок тканини, куплений за відкат.
Один із чиновників, що підписував акти прийому, уже за кілька місяців виїхав за кордон. А гроші від постачальника виявили на рахунках його родичів.
Паливо з «подарунком» у 340 мільйонів
У грудні 2024-го ДБР викрило схему: у контракти на пальне для армії включали ПДВ, хоча воєнний стан звільняв ці закупівлі від податку. 19 договорів, завищення на понад 340 мільйонів гривень.
Пальне — це кров війська. Без нього не їде танк, не виїжджає швидка, не працює генератор. Це не просто крадіжка грошей. Це крадіжка пального, яке могло врятувати сотні життів.
«Сліпі» окуляри
Весною 2025-го ДБР відкрило справу про постачання 18 тисяч балістичних окулярів. Вони мали захищати очі солдатів від уламків. Випробування показали: лінзи тріскають від першого ж удару.
Сума збитків — 25,7 млн грн. Але сума не головне. Головне — це сотні воїнів, які ризикували осліпнути, бо чиновник «заплющив очі» заради свого відсотка.
Житло для військових — теж «на відкаті»
У серпні 2025-го НАБУ і САП затримали посадовця Міноборони на хабарі у 1,3 мільйона доларів. Він гарантував забудовнику перемогу в тендері на будівництво житла для військових.
Поки солдати й їхні родини роками чекають на квартири, ділки заробляють на їхній черзі.
Розділ II. Інфраструктура і відбудова: асфальт на крові
Війна мала змінити пріоритети: замість фонтанів і доріг — бліндажі й укриття. Але влада продовжила жити у старій парадигмі: «Велике будівництво» навіть під час великої війни.
Фортифікації Харківщини
У 2024–2025 роках мільярди виділяли на укріплення. На папері — бетонні лінії оборони. На місці — земляні насипи, які розмив перший дощ.
Тендери виграли «свої» фірми без техніки й досвіду. Суми завищені, строки зірвані, роботи виконані абияк. А коли ворог пішов у наступ, виявилося: укріплень нема. Гроші освоєні, а солдати — без захисту.
Це не халатність. Це злочин проти оборони. Це «окопи на папері» за мільярди, які стали вироком для тих, хто тримав фронт.
Велике будівництво під час великої війни
2021-го Зеленський казав: «Можемо збільшити армію, але тоді не зможемо будувати дороги». Вибір зробили — на користь асфальту.
У 2022–2025 історія повторилася: сотні мільярдів пішли на ремонти доріг і мостів у тилу. У той час, коли кожна гривня мала б іти на ППО, укриття, зброю.
Асфальт клали навіть там, де поряд ще вибухали ракети. Це був не проєкт розвитку — це була політична реклама під час війни.
Інфраструктурна корупція у воєнний час — це асфальт на крові.
Коли держава витрачає мільярди на дороги й парки, а фронт копає окопи голими руками — це зрада. Коли лікарня, в яку прилетіла ракета, стає полем для дерибану — це моральне дно.
Фортифікації, укриття, оборона — ось що мало бути. Натомість ми отримали «нову фазу» Великого будівництва. І заплатили за це життями.
Розділ III. Соцблок і гранти: гуманітарка як кормушка
Війна мала б зробити соціальні міністерства головними «рятівниками тилу»: виплати переселенцям, допомога родинам загиблих, підтримка інвалідів, відновлення зруйнованих громад. Але на практиці значна частина цієї системи перетворилася на тіньову кормушку, де навіть гуманітарна допомога стала бізнесом.
Котельні UNICEF
У 2024–2025 журналісти й слідчі зафіксували скандал із закупівлею модульних котелень для українських шкіл і лікарень за гроші міжнародних партнерів. Контракт на майже 900 млн грн пройшов через прокладки, пов’язані з російськими структурами. Завищення цін — майже вдвічі. У підсумку 400 млн осіли у кишенях ділків. Частина котелень так і не була встановлена, інші виявилися несправними.
Це гроші, які донори давали, щоб українські діти вчились у теплих класах. Натомість діти мерзли, а чиновники грілися в «теплі відкатів».
Гранти мертвим душам
Програми підтримки малого бізнесу та громад мали б оживити економіку. Але у 2024–2025 спливли десятки випадків, коли гранти отримували фірми-прокладки, або ж гроші розподілялися між «своїми». У результаті переселенці стояли у чергах без копійки допомоги, а у звітах Міністерство економіки гордо писало про «успішні історії».
Гроші донорів — з’їдені бюрократами і підставними структурами.
Піар на евакуації
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій не раз опинялося у центрі скандалів. Волонтери рятували людей з Херсонщини чи Донбасу, ризикували життям, а чиновники робили селфі на фоні автобусів і називали це «державною операцією». Коли ті ж самі волонтери просили підтримки, чули у відповідь: «Грошей нема».
Це означає: держава привласнила чужі подвиги, але відмовила у допомозі справжнім рятівникам.
Соціальна показуха
Телекамери знімають, як міністри вручають ключі від нових квартир для родин військових чи багатодітних. Але за кадром залишаються тендери, підрядники «своїх» і завищені ціни. Картинка є, а системної підтримки — ні. Соцблок мав би стати тиловим щитом для мільйонів. Натомість він часто перетворився на театр піару і розпилу.
Коли діти мерзнуть у школах, бо котельня не працює, а чиновники пишуть собі премії — це зрада. Коли волонтери витягують людей із пекла, а міністри привласнюють їхню роботу — це приниження. Гуманітарка, перетворена на бізнес, — це злочин не лише проти бюджету. Це злочин проти довіри людей і проти самої ідеї держави.
Розділ IV. Мінстратегпром і дрони: саботаж інновацій
Дрони — це очі й руки сучасної війни. Українські волонтери вже у 2022 році показали: можна створювати БПЛА, які змінюють хід бою. У 2023–2025 дрони стали ключем у битві на фронті. Але саме тут держава проявила себе найбільш гальмівним і навіть шкідливим елементом.
Схеми на БПЛА
У серпні 2025-го НАБУ викрило організовану групу: чиновники, депутати і навіть військові провернули закупівлю БПЛА та засобів РЕБ із відкатами до 30%.
Замість того щоб швидко і дешево забезпечити армію дронами, вони завищували ціни і «пиляли» різницю. Поки на фронті підрозділи збирали гроші донатами на «Мавіки», у кабінетах дерибанили мільйони на дронах за завищеним прайсом.
Засекречені контракти
Багато оборонних закупівель у 2024–2025 залишалися засекреченими. Формально — «щоб не дізнався ворог». Але на практиці — це ширма для схем. Ніхто не бачив, які саме компанії отримують мільярди і чому нові дрони затримуються місяцями.
У результаті замість системного виробництва ми отримали латання дір і поодинокі поставки.
Зірваний ривок
За три роки війни Україна мала шанс стати «Ізраїлем Східної Європи» — лідером у виробництві дронів. Ми мали можливість створити тисячі апаратів, які змінили б фронт. Але державна машина гальмувала інновації. Чиновники вимагали паперових дозволів, бюрократія душила стартапи, а пріоритет віддавали «своїм» фірмам.
Поки волонтери збирали з людей гроші і запускали дрони з гаражів, Мінстратегпром перетворював оборонні замовлення на закритий клуб для наближених.
Розділ V. Банкова: вершина айсберга
Усі дороги української корупції ведуть на Банкову. Міністерства можуть красти, але лише доти, доки це дозволяє політичний дах. І саме тут — у серці влади — формується те, що можна назвати «керованою корупцією».
Татаров як символ
В Офісі Президента роками сидить Олег Татаров — людина з підозрами від НАБУ, з кримінальними справами, яка мала б давно опинитися за ґратами. Але він — радник, «сірий кардинал» правоохоронного блоку. Його присутність стала символом: Банкова не очищує себе, а навпаки — тримає найбільш одіозних поруч. Це сигнал усім: свої недоторканні.
Агентство оборонних закупівель і міжнародний скандал
На початку 2025 року конфлікт між Міноборони й новоствореним Агентством оборонних закупівель дійшов до G7. Союзники прямо сказали: «Або буде прозорість, або довіра зникне».
Але Банкова намагалася зберегти контроль над потоками. Замість відкрити процес, ми побачили боротьбу за те, «хто саме» буде розпоряджатися мільярдами. Це викликало скандал у світовій пресі й поставило під загрозу подальшу допомогу.
Підозри екс-заступнику
У квітні 2025 НАБУ повідомило про підозри колишньому заступнику голови Офісу Президента: незаконне збагачення, відмивання, тиск на держоргани. Це пряме підтвердження: схеми сиділи не лише в міністерствах, а й у самому центрі політичної влади.
Показові жертви і недоторканні
Коли вибухає черговий скандал, Банкова швидко знаходить «цапа-відбувайла» — заступника чи директора департаменту. Але верхівка лишається. Тих, хто потрібен, прикривають до останнього.
У результаті суспільство бачить: «карають дрібних, захищають великих». Це вбиває довіру.
Банкова — це не просто адміністрація. Це нервова система всієї корупції. Тут вирішують, хто сяде, а хто буде «своїм». Тут визначають, куди підуть мільярди донорів.
І доки Офіс Президента буде дахом для схем, жодна реформа не спрацює. Тому корупція на Банковій — це вже не внутрішня проблема. Це стратегічна загроза для держави і сигнал союзникам: чи ми справді боремося, чи лише імітуємо.
Епілог.
Ракета вбиває миттєво. Корупція вбиває повільно. Але наслідок той самий — смерть. Тільки від ракети ми бачимо руїни й тіла, а від корупції — статистику, звіти, «освоєні кошти» і ще одну могилу на цвинтарі.
Корупція у війні — це не просто крадіжка. Це державна зрада.
Коли чиновник бере відкат із бронежилета, він фактично ставить кулю в серце солдату.
Коли підрядник краде на фортифікаціях, він залишає бійця під відкритим небом проти артилерії.
Коли МОЗ завищує ціни на обладнання, це смертний вирок онкохворій дитині.
Коли соціальні міністри дерибанять гроші донорів, це удар по довірі мільйонів українців, які вірять у державу.
Коли Банкова прикриває своїх, це означає: корупція не випадковість, а система.
І найстрашніше: корупція краде нашу перемогу.
Вона розколює тил, робить солдатів цинічними, знецінює донати і волонтерство. Вона підриває довіру союзників, які питають: «Навіщо давати мільярди, якщо вони осідають у кишенях?»
Росія радіє кожному такому скандалу, бо це її найкраще ІПСО.
Тому треба сказати жорстко:
- Кожен чиновник, спійманий на корупції під час війни, — зрадник.
- Кожна гривня, вкрадена у фронту чи лікарні, — це постріл по Україні.
- Кожен, хто «закриває очі», — співучасник.
Ми не маємо права програти другий фронт. Бо без перемоги над корупцією ми не витримаємо навіть перемоги над Москвою. Ми виграємо битви, але програємо війну всередині себе.
