У горнилі війни, на тлі безпрецедентних викликів і тотального суспільного запиту на справедливість, ініціатива 7 кроків до перемоги формулює масштабне бачення трансформації української держави. Центральним елементом цього бачення є «Крок другий», який передбачає радикальне оновлення управлінських еліт. Для реалізації цього задуму пропонується створити Громадський Уряд Розбудови України (ГУРУ) — як інституційний механізм для формування нової моделі відповідального державного управління.
СУТНІСТЬ КРОКУ: ПРИНЦИПИ СПРАВЖНЬОЇ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
У центрі «Кроку другого» — не кара чи люстрація, а переосмислення принципів формування державної служби в умовах воєнного часу. Йдеться про нову соціальну угоду, за якою доступ до державного управління базується на поєднанні особистої відповідальності, проявленої в умовах кризи, та професійної спроможності.
Згідно з пропозицією, право обіймати державні посади передусім отримують:
громадяни, які мають підтверджений бойовий досвід або виконували завдання в зоні бойових дій;
особи, які у тилу брали участь у забезпеченні обороноздатності — через волонтерство, гуманітарну допомогу, медичну чи інфраструктурну роботу;
усі кандидати, які пройдуть тестування на доброчесність, управлінську компетентність і мотивацію служити суспільству.
Такий підхід не дискримінує, а, навпаки, визнає та вшановує різні форми участі у спротиві — бойовий, тиловий, гуманітарний. Участь у захисті держави — це не тільки обов’язок, а й єдиний моральний мандат на ухвалення рішень від імені держави під час війни.
ЧОМУ ЦЕ НЕОБХІДНО: ВІДПОВІДЬ НА КРИЗУ ДОВІРИ
Сьогодні, на третьому році повномасштабної війни, розрив між фронтом і держапаратом сягнув критичної межі. Фронт воює, мобілізовані віддають життя, а державна машина не лише не мобілізована, але часто діє як окремий, байдужий і самодостатній світ. Бюрократія не скорочена. Штати не переглянуті. Державні видатки досі пріоритезують некритичні напрямки. А тим часом — мобілізація торкається найуразливіших, тоді як чимало чиновників користуються своїм статусом для уникнення відповідальності.
Саме тому «Крок другий» — це не акт помсти, а акт відновлення довіри. Це спроба сформувати систему, де державна посада — не привілей і не страховка від мобілізації, а продовження служіння. Публічна посада в умовах війни має належати тому, хто вже довів свою здатність діяти не на словах, а в конкретних ситуаціях ризику та самопожертви.
ГУРУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗМІН: ПУБЛІЧНІСТЬ, ЕТИКА І ПРОФЕСІОНАЛІЗМ
Громадський Уряд Розбудови України (ГУРУ) пропонується як майданчик для етичного, професійного й прозорого кадрового відбору. Його функції:
створення відкритого реєстру кандидатів, які брали участь у захисті країни та мають підтверджену компетентність;
запровадження конкурсного добору з тестами на доброчесність, управлінську адекватність і професійність;
формування кадрових рекомендацій і запровадження «морального вето» — заперечення проти призначення осіб, чия поведінка у воєнний час викликає недовіру суспільства;
функція «етичного фільтра» для державного управління — не для покарання, а для відновлення легітимності держави через публічну довіру.
ВИКЛИКИ І ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ
Реалізація такого масштабного підходу неминуче супроводжуватиметься труднощами:
Необхідно розробити об'єктивні, зрозумілі й верифіковані критерії доброчесності, залучення до оборони та компетентності, щоб уникнути спекуляцій і виключень на основі симпатій.
Перехід має бути поетапним, з фіксацією інституційної пам’яті, збереженням фаховості та підтримкою роботи у складних сферах — фінансах, міжнародному праві, оборонно-промисловому комплексі тощо.
Потрібне законодавче закріплення нових процедур: реєстрування, добору, конкурсів, функції «морального вето». Також важливо передбачити захисні механізми від політичного тиску або реваншизму.
Підтримка з боку суспільства — ключовий елемент. Водночас бажано заручитися схваленням чи підтримкою міжнародних партнерів, які вже мають досвід реформування державних інститутів у післякризових країнах.
ВИСНОВОК: ОНОВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ СПІВУЧАСТЬ, А НЕ ВИКЛЮЧЕННЯ
«Крок другий» ініціативи «7 кроків до перемоги» — це не реванш і не покарання. Це переосмислення державної служби як форми відповідальності. Він не спрямований на дискримінацію, а на визнання реального внеску громадян у збереження державності. Його суть — у пріоритеті для тих, хто в час загрози не стояв осторонь. У цьому підході немає гендеру, віку чи політики — є лише критерій відповідальності й професійності.
ГУРУ у цій логіці — це не опозиція до держави, а її допоміжна архітектура. Інституція, яка відкриває додатковий шлях для суспільства впливати на якість влади, не чекаючи виборів чи революцій. Це — спроба «демократизації доступу до управління», але на основі заслуг, не лозунгів.
Війна — не лише битва за території. Це бій за моральний авторитет держави. Тому в умовах глибокої кризи довіри ротація еліт — не небезпека, а шанс. Не хаос, а оновлення. І саме так має бути осмислений «Крок другий» — як спосіб побудови нової української державності, де служба — це не привілей, а форма довіри, перевіреної у вогні боротьби.
Читай. Думай. Долучайся.
