...можливо, єдиний справжній інтелектуал у керівництві бандерівської ОУН, навів у своїй праці "Теорія націй" цікавий приклад.
Під впливом французької революції, пише він, італійці й собі заходилися гуртувати національну державу.
З цією метою армія "збирачів земель" перетнула кордони Швейцарії, аби повернути в Італію відібрану швейцарцями у Мілана ще два століття тому територію кантону Тічино, населену виключно італійцями, з італійською мовою і культурою.
Однак на відміну від інших поневолених імперіями етнічних італійських земель, які зустрічали одноплемінників із вдячністю, швейцарські італійці на спробу об'єднати їх із Італією відповіли збройним опором.
Гасло цього спротиву було згодом викарбувано на пам'ятнику в найбільшому місті кантону - Лугано, як нагадування.
"Вільні і - швейцарці, або - смерть", проголошує воно.
Італійське ресорджіменто 19 століття спиралося на окрему і спільну для всіх італійців мову, расу, географію, традицію, історію, пише Ребет
Італійці Швейцарії - виходили з швейцарської політичної традиції, яка давала їм свободу і комфорт.
Останні слова Ребета варто пояснити.
Єдиний повністю італійський кантон Швейцарії Тічино був, як сьогодні сказали би, окупованою територією, довгий час перебував у складі Швейцарії в безправному статусі "внутрішньої колонії".
Але після наполеонівських війн він буквально розквітнув.
Саме він став тим місцем, де в 1830 році відбулася перша в Європі (!) успішна ліберальна революція.
У кантоні Тічино було впроваджено представницьку демократію, створено парламент, уряд, який формувався за підсумками парламентських виборів.
Саме тоді почали проводитися референдуми із внесення змін до конституції кантону, було гарантовано свободу преси тощо.
І не те, щоб італійці з Тічино забули свою, італійську культуру.
Ні.Вони її берегли, як і мову. Вони співчували Італії, матеріально допомагали національно-визвольній боротьбі італійців, приймали біженців.
Але... очевидно, жити в державі під владою короля і з постійними громадянськими війнами не захотіли.
Тож виявилося, що спільної мови, віри і історичного міфу для створення нації замало. Потрібно ще дещо.
Ребет називає це "політичним інтересом". Якщо його немає, то й "національний інстинкт" не спрацює...
* * *
Чи не через цей приклад Лев Ребет посварився із Степаном Бандерою аж до чергового розколу в ОУН?
