Однією з головних причин кризи між Азербайджаном і Росією є навіть не сплановані «сигнали» Кремля Ільхаму Алієву і не наміри вигнати азербайджанців з Росії, а елементарна зверхність і неповага до людей «третього сорту». Середньостатистичний росіянин - а середньостатистичним росіянином є і поліцейський в Єкатеринбурзі, і сам Путін апріорі ставиться до представників підкорених колись народів як до людей третього сорту. Ну а державність їхню просто сприймає як декорацію.
Тому Путіну і на думку не спадає вибачатися за знищення азербайджанського літака. Перед ким? Перед сином колишнього першого секретаря республіканської компартії? Перед якимись там «чорними»? Тому російські поліцейські і не вважають якоюсь проблемою вбити азербайджанців під час свого рейду. Бо чому ні?
Проблеми насправді починаються не тоді, коли росіяни демонструють свою зверхність, свою неповагу, своє презирство і свою тупість, а тоді коли люди, народи і держави починають захищати свою власну гідність. У українців це почалося раніше просто тому, що як мешканці колишньої другої республіки СРСР українці не хотіли вірити, що росіяни ставляться до них як до людей третього сорту і вірили, що до них ставляться як до рівних (росіянам таке і на думку не спадало, хай танцюють гопака, село воно і є село). А азербайджанці це завжди знали, як і всі інші, окрім українців і може ще білорусів. І думали, що з цим просто треба миритися. Бо так влаштований світ.
Те, що зараз відбувається в Баку, демонструє, що азербайджанці побачили, що світ влаштований інакше і з приниженням миритися не варто. А росіяни так і залишились у світі, де вони мають право принижувати всіх інших. Те, що єдині друзі росіян це армія, флот і балістична ракета - не тому, що всі народи якісь не такі.
А тому, що не можна вічно жити в світі, де ти - раб своєї влади і єдина можливість довести, що ти людина - це відірватися на тому, хто не хоче бути рабом.
