1. Василь Симиренко – цукровий магнат і фанат Шевченка.
Спонсорував «Кобзаря», українську освіту, науку й навіть нелегальні українські школи. Мовчки давав гроші на все українське. Його називали «невидимим меценатом».
2. Євген Чикаленко – багатий аграрій, який фінансував усі ключові українські видання початку ХХ ст. Допомагав молодим письменникам, лікував Коцюбинського, утримував газету «Рада».
3. Єлизавета Скоропадська-Милорадович – аристократка з українським серцем.
Влаштовувала бали, а насправді – вогнища української ідеї. Провозила заборонені книжки й фінансувала Наукове товариство ім. Шевченка.
4. Микола Терещенко – бізнесмен, який віддавав 80% прибутку на добрі справи.
Збудував лікарні, школи, музеї, храми. Тільки в Київ вклав 5 млн рублів (сьогодні – десятки мільйонів доларів). Його девіз: «прагнення до суспільної користі».
5. Василь Тарновський (молодший) – зібрав унікальну колекцію козацьких реліквій і подарував її народу. Влаштовував культурні вечори в Качанівці, видавав твори Шевченка.
6. Олексій Алчевський – перший мільйонер зі Сходу.
Заснував Алчевськ, металургійні комбінати, а ще – бібліотеки, церкви, школи. Підтримував український рух фінансово, ідеологічно і всім серцем.
7. Григорій Галаган – поміщик із людяністю.
Заснував Колегію Галагана після втрати сина. Відкривав бібліотеки, фінансував книжки. Викупив кобзаря Остапа Вересая з кріпацтва.
8. Володимир Леонтович – родич Симиренка, меценат письменників. Фінансував твори Кобилянської, Лесі Українки, Винниченка. Коцюбинському платив «зарплату», щоб той міг не працювати, а писати.
9. Іван Харитоненко – цукровий підприємець, який зробив з Сум квітуче місто. Збудував лікарні, школи, храми. Містяни самі звели йому памʼятник. Син створив один із перших художніх музеїв у Сумах.
10. Богдан Ханенко – зібрав шедеври світу і подарував їх Україні. Разом із дружиною Варварою створили музей, що нині носить їхнє ім’я. Замість маєтків – національна колекція мистецтва.
Українці здавна були працьовитими, щедрими і заможними. І в минулому часто – куди шляхетнішими.
Адже вони вірили: якщо маєш багатство — маєш обов’язок.
