Дональд Трамп завжди любив дедлайни, особливо ті, які можна зняти у форматі великої сцени: відлік, напруга, драматичний фінал. Його ультиматум Кремлю стартував із 50 днів, згодом скоротився до десяти, а сьогодні, 8 серпня 2025 року, впирається у стіну: або Москва погоджується на припинення вогню з Україною, або США запускають вторинні тарифні удари по покупцях російських енергоносіїв. Білий дім уже дав перший сигнал Індії, а світові нафтові ринки нервують. Паралельно просочується інформація про можливу зустріч Трамп–Путін «вже наступного тижня», причому роль Зеленського Кремль намагається зменшити до формальної.
Для телевізійної картинки все ідеально: кадр, папір, рукостискання. Для реальності — не менш ідеальна пастка. Бо мир не падає з неба, а з Кремлем він тим паче не підписується — він виборюється, інакше його не існує.
Чому перемовини з Путіним не приведуть до миру
Історія будь-яких переговорів між США та Росією вкотре демонструє нерозуміння Дональдом Трампом суті російсько-української війни. Його переконання, що з Кремлем можна «домовитися», — не просто хибне, а небезпечне. Росія не веде дипломатію в західному розумінні. Для неї переговори — це продовження війни іншими методами.
Кожне «перемир’я», запропоноване Москвою, — пастка. Це не крок до миру, а стратегічна пауза перед новим витком агресії. Мінські угоди, «режими тиші» в Сирії, припинення вогню в Грузії чи Придністров’ї — усе закінчувалося тим, що Кремль, перегрупувавшись, бив знову.
Трамп, як і чимало західних політиків до нього, ігнорує цей факт або вдає, що не помічає. Його уявлення, що можна «заморозити» конфлікт і він поступово зникне, не витримує жодної критики. Для Москви компроміс — це не фінал війни, а пауза для відновлення виробництва зброї, мобілізації нових сил і підготовки чергової хвилі геноциду.
Для України ж припинення вогню — це шлях до знищення держави. Окуповані території доводять: тортури, депортації, фільтраційні табори, русифікація, знищення культури. Ми бачили це в Бучі, Ірпені, Маріуполі. Зупинити спротив — означає подарувати ворогу ще більше жертв.
Сьогоднішня розвилка
До кінця дня ми можемо побачити два фінали.
Перший — замороження під камеру: угода про припинення вогню без виведення російських військ і без механізму примусу. Білий дім подасть це як перемогу дипломатії, Кремль — як підтвердження своїх завоювань, а ми отримаємо небезпечну паузу. Використати її можна тільки одразу й жорстко: оборонна індустріалізація, нарощення ППО, боєприпасів, фортифікацій, постачання «до», а не «після».
Другий — тарифна ескалація: Трамп б’є по другорядних покупцях російських енергоносіїв, створюючи короткий шок на ринках. Кремль відповідає ракетним тиском і псевдопереговорами, але водночас втрачає фінансову подушку. Для нас це шанс на нову хвилю озброєння та фінансової допомоги, якщо ми швидко зафіксуємо партнерам конкретні зобов’язання.
Ілюзія «великої угоди»
Трамп прагне великої угоди з Путіним не тому, що вірить у перемогу справедливості, а тому, що бачить у ній інструмент торгу. Для нього Україна — розмінна монета у глобальній грі за сфери впливу. Білий дім під його керівництвом не планує добивати Росію. Мета — домовитися, заробити на нових контрактах, показати виборцю картинку «миротворця».
Але для нас війна — не геополітичний сюжет. Це боротьба за виживання. Коли Москва говорить «мир», вона має на увазі капітуляцію України. Коли ми говоримо «перемога», ми маємо на увазі повернення своїх територій, звільнення людей і збереження суверенітету. Будь-яка угода з Путіним, що ігнорує цю різницю, — це шлях до нового геноциду.
Висновок
Сьогоднішній дедлайн — не кінець історії, а тест на зрілість. Ми можемо подякувати США за допомогу, але не можемо перекласти на них відповідальність за нашу перемогу. Мир, який базується на слабкості, завжди веде до рабства. Перемога України — це не просто військовий успіх, а зміна балансу сил у світі, доказ, що терор можна зупинити силою.
Цей результат можливий тільки тоді, коли ми й наші союзники перестанемо вірити в дипломатичні казки й зосередимося на єдиному реальному способі зупинити війну — військовій поразці Московії. Усе інше — новий етап кривавого терору під соусом «миру на камеру».
