Коли ракети б’ють по цивільних, а на телеканалах лунає: «Москва відкрита до діалогу» — це не шизофренія. Це технологія. Кремль перетворив слово «мир» на операційну систему гібридної війни. Це вже не дипломатія — це зброя.
ІПСО — інформаційно-психологічні операції — у виконанні РФ давно перестали бути інструментом підтримки бойових дій. Вони стали ключовим методом досягнення політичних цілей. І саме через ІПСО Кремль намагається примусити світ до капітуляції України, просуваючи ідею «розумного компромісу», що насправді означає одне: збереження завойованого і здачу частини свободи в обмін на зупинку терору.
Формула: «Мир» + Терор = Капітуляція
Російські ІПСО — це гібридна матриця:
- одночасно обстрілювати міста,
- нав’язувати страх і втомленість,
- транслювати заклики до переговорів.
Така тактика має одну мету — вибити готовність до спротиву. Коли ціна оборони стає надмірною, люди починають шукати вихід — і Кремль пропонує єдиний варіант: «припиніть опір — і зменшиться кількість смертей».
Під час Іловайська — Мінськ-1. Під час Дебальцевого — Мінськ-2. В березні 2022 року — переговори в Стамбулі під гуркіт авіабомб над Маріуполем. У жовтні 2022 — масовані обстріли енергетики і в той же день заяви Лаврова про готовність до діалогу.
Москва завжди пропонує мир тільки після удару. І завжди з позиції сили. Це не гуманізм. Це терор, загорнутий у дипломатичну упаковку.
Хто і як це виробляє: машини ІПСО
Інформаційна війна Кремля — це індустрія. Вона має структуру, персонал, бюджети і планування. В основі — доктрина «інформаційної конфронтації», вписана в російську воєнну стратегію.
ГРУ (військова розвідка) — операції через Unit 54777 (психологічна війна), InfoRos, фейкові НДО.
СЗР (зовнішня розвідка) — довгострокові ІПСО, включно з аналітичними центрами типу РІСІ (Інститут стратегічних досліджень).
ФСБ — контроль внутрішнього простору, маніпуляція протестами, спецоперації на прикордонних зонах.
RT, Sputnik, RIA — трансляція пропаганди за кордон і всередину.
Тролі, боти, фабрики контенту — мережева навала фейків. Велика частина сидить прямо в Україні!
Це не хаос. Це мережеве поле бою, де мішень — розум і емоції аудиторії.
«Мирні меседжі» у трикутнику впливу
1. Захід — «Це не ваша війна»
«Платите за Україну? Краще допоможіть своїм пенсіонерам»
«Україна не може виграти, тож врятуймо те, що залишилось»
«Київ не хоче миру, він продовжує війну»
2. Українське суспільство — «Самі винні»
«Досить, дайте людям жити»
«Це не наша війна — це війна політиків»
«Нас злили. Тепер треба зберегти життя»
3. Еліти — «Домовтеся — і отримаєте»
«Підпишете мир — отримаєте кредити і газ»
«Немає підтримки Заходу — треба бути реалістами»
«Збережемо життя, а не території»
Ці ІПСО просувають через ЗМІ, блогерів, “аналітиків”, експертні кола, політичні маріонетки. І все виглядає логічно — поки не пригадати, що бомби не зупинилися.
Росія вчить: терором до переговорів
Немає нічого нового в технології «мир за рахунок тиску». Це — виведена формула «рефлексивного контролю» ще з радянських часів: дати ворогу такі сигнали, щоб він добровільно прийняв рішення, вигідне Москві.
«Україна не зможе виграти» → «Значить, краще здатися з виглядом перемоги»
Це не правда — це конструкція. Але вона психологічно працює, коли суспільство стомлене. І саме тому росія б’є по ТЕЦ, роддомах, школах, а не по складам: їм важлива емоція, а не ефективність.
Цілі: роз'єднати, залякати, змусити
Російські ІПСО не намагаються переконати. Вони намагаються деморалізувати. Посіяти сумнів, зневіру, страх. Суспільство, що втрачає віру в перемогу — саме приходить до “мирного компромісу”.
ІПСО б’ють у три цілі:
- деморалізація (військові, мобілізація, втрати);
- дестабілізація (бунти, протестні наративи);
- дезорієнтація (розмиття понять: хто винен, що робити, чого прагнути).
Коли всі говорять про мир, але немає перемоги — це не дипломатія. Це інформаційна капітуляція.
Приклади: мирні обстріли
Іловайськ 2014 — Мінськ-1: під обстрілами — угода.
Дебальцеве 2015 — Мінськ-2: окруження + переговори = нав’язаний документ.
Стамбул 2022 — переговори під час бомбардувань Маріуполя.
Енергетичний терор жовтня-грудня 2022 — і паралельні заяви Лаврова про «готовність до переговорів».
Умань, Великдень 2023 — обстріл житлового будинку і… заклик до перемир’я на православні свята.
Це не випадковість. Це — цикл, в якому жертва має добровільно погодитися з умовами нападника.
Чому це смертельно небезпечно
Тому що світ не завжди бачить шаблон. Захід втомлюється. Частина політиків починає гратися в «реалізм», де російські злочини прирівнюють до «помилок обох сторін». І тоді ІПСО працює — бо жертва вже не виглядає жертвою, а мир виглядає як відповідальність України.
Це — перемога Кремля в інформаційному полі. І вона може знищити не лише нас, а й саму ідею міжнародної справедливості.
Як протидіяти?
Розпізнавати шаблон: обстріли + «мир» = маніпуляція.
Прямо викривати ІПСО — не мовчати, коли в інформаційне поле вкидається «пора домовлятись».
Називати речі своїми іменами: переговори на умовах тиску — це вимушена здача, а не мир.
Інформувати світ: показувати послідовність — теракт → заклик до діалогу → шантаж → новий теракт.
Не дати деморалізувати суспільство. Стратегічна комунікація — наша зброя.
Замість висновку
Москва не хоче миру. Вона хоче виглядати миротворцем. Вона хоче знищити Україну руками самої України. Через втому, страх і псевдологіку. Через аналітиків, блогерів, політиків, які «реалістично» пропонують здатися під іншим кутом.
Але справжній мир не народжується з терору.
І хто говорить про мир, поки стріляє, — той не миротворець.
ІПСО — це фронт. І цей фронт — у головах - ми маємо його тримати. Без компромісу. Без слабкості. Без наївності.
Бо мир, якого вимагають під дулом, — це не мир. Це пролог до наступної війни. Українці мають це зрозуміти, нарешті.
