Років 20 тому подружка, вихована мамою-совком, жалілася:
- В росії стабільність, а у нас що попало...
Йшли чергові вибори, країна хвилювалася, розділялася на помаранчевих і блакитних.
Подружка давно колишня. Але росіяни-таки будують свою пропаганду на тому, що вони міцні й єдині, а ми як держава не складаємося. Бо розбрат.
Але я не шаную меншовартість. І хоча мої історичні знання й аналітичні здібності посередні - є певне бачення, ЧОМУ так, і чому не так.
1. Чому росіяни "міцні і єдині"? В концтаборі дуже важко бути білою вороною. Люди, яких палкою виховують бути "єдиними", в принципі звикають слухатися.
Слухати і слухатися - різні речі. Так ось російська "єдність" - це слухатися тих, хто змушує їх це робити. Згодом звичка "робити що скажуть" автоматично стає частиною існування. Не послухаєшся - не виживеш.
2. В одному з перепостів попереднього мого допису прочитала коментар москвички. Пихатий і пафосний, на тему того, що ми не склалися як нація, ми все про себе видумали, жертвами ми не є, і ніхто нам нічого не винен. Така собі паралельна реальність.
Жіночка, судячи зі сторінки фб, любить ходити на виставки. Напевно, музеї теж любить. Доречі, за останні роки з України росіянами вивезено понад 1,4 мільйони експонатів разом з артефактами. А скільки вони перевезли в часи комуністичного мародерства з України?
І тому так зручно росіянам думати, що крадене в їх музеях - це їх власна історія. Зручно не помічати, що твоя "культура" - це фікція, яка тримається на чужому. Тобто "цілісність і єдність" росіян побудована на мародерстві, на переписаній світовій і власній історії. І в даній ситуації чи виглядає така "цілісність" справжньою? Або ж викликає огиду і може в когось співчуття, що стільки мільйонів людей настільки заплутались.
3. Раби дуже бояться змін. А в Україні зміни майже постійні, бо так живе вільне суспільство. За цією ознакою можна навіть зрозуміти, хто перед тобою, і якщо це українець - то наскільки сильно на нього подіяв радянський експеримент по перетворенню нас на сьогоднішніх росіян.
4. Навіть сьогоднішні бурхливі викриття української корупції говорять про паростки здоров'я нації, в той час коли на росії - "мовчок". Хоча росія побудована на страху й корупції. Одна частина "сидить" (мова навіть не про фактичні тюрми, а про життя в своїх квартирах, будинках, але навіть в них росіяни загнані в куток в плані прав і свобод) - інша частина їх охороняє. Якщо така "стабільність" влаштовує росіян - я не здивована.
5. Результати держави, яка "відбулася" (за логікою росіян): ринки віддані Китаю, території віддані Китаю (причому без боротьби, навідміну від нас), власна економіка - це експортна голка (нафта і газ), на якій сидить вся ця територія. Людей заганяють у керовані владою соцмережі й месенджери, право власності на росії дуже сумнівне, і над усім цим сумним видовищем як мідний таз сидить до блиску начищений один єдиний президент. Здобули.
6. Якщо Україна не відбулася, то чому росія не керує нами з 25 лютого 2022 року? Це я відрахувала три дні з дня початку повномасштабного їх наступу. Чому ми пишемо, говоримо, співаємо українською попри цілеспрямоване багаторічне вбивтство нашої мови? Чому контролюємо Чорне море? Чому будемо обирати наступного президента? Дуже багато "чому", але відповідь очевидна: це і є нація.
І можна на наше життя подивитися з двох сторін. Коли хтось висвітлює одну з них, темнішу, заповнену меншовартісю, створену руками москви за багато-багато років ДО цієї війни - можна висвітлити й іншу. Говорити про ядро. Про те, завдяки чому й кому ми досі не стали росіянами. Це буде справедливо. Бо коли росіяни зі зневагою висвітлюють перше - так, щось в цьому є, але ми маємо й інше. Важливіше.
Вільні люди таки мають національну свідомість. А мільйони рабів поряд - мають дещо інше. То не свідомість. То звичка жити під батогом, завернута в обгортку величі.
То хто з нас не відбувся?
