"ІМПЕРІЯ ІЛЮЗІЙ" - Владислав Смірнов

Як США захопила фальшива Росія, і чому Трамп — не випадковість

I. США і «зачарування» Росією:

історія фатального непорозуміння

Попри довгу історію конфліктів між США і Росією (СРСР), американський політичний клас системно сильно романтизував Росію, сприймаючи її не як імперію зла, а як екзотичну «велику країну», що нібито переживає еволюцію до цивілізації.

Історичні приклади:

 • Франклін Рузвельт визнав СРСР у 1933 році — незважаючи на масові вбивства українців під час Голодомору.

 • «Перезавантаження» Обами в 2009 — ігнорування Грузії і спроба «подружитися» з режимом Путіна.

 • Пасивність після Криму (2014) — Захід відмовився визнавати масштаби загрози.

Причина:

Західна політична уява, особливо в США, будувалася на ліберальній вірі: будь-який автократ рано чи пізно перетвориться на демократа, якщо йому дати трохи часу і визнання. Це була фатальна помилка.

II. Пропаганда Росії:

балет, література, серіали і професура

Росія працювала на американську свідомість не лише через дипломатію чи шпигунство. Головний фронт — це культура, університети і шоу-бізнес.

Основні напрямки:

 1. Балет і мистецтво як ширма

 • Большой театр, гастролі в США, популяризація «російської душі» як начебто вищої форми духовності.

 • Класичний балет сприймався як доказ «глибини» російської культури, відволікаючи увагу від концтаборів і вбивств.

 2. Література

 • Курс російської літератури в багатьох американських університетах фетишизував Толстого, Достоєвського, Пушкіна, не ставлячи їх у контекст імперських або шовіністичних наративів.

 • Імперська ідея «Росії-месії», яка нібито несе вищу духовність у світ, стала частиною гуманітарної освіти у США.

 3. Серіали і кіно

 • «Картковий будинок» («House of Cards») у пізніх сезонах показав російського президента Віктора Петрова (прототип Путіна) як розумного, витонченого і хитрого гравця, який завжди перемагає навіть цинічного Френка Андервуда.

 • Петров у серіалі — не убивця і диктатор, а майстер реальної політики. Це заклало ідею, що Путін — це «хитрий шахіст», якого треба поважати, а не перемагати.

 4. Професура і think tanks

 • Десятки американських університетів фінансували дослідження, стажування і конференції за участі «російських експертів» з прокремлівськими симпатіями.

 • Програми вивчення Росії (Soviet and Russian Studies) часто підкреслювали її «жертвенну» роль у Другій світовій війні, мінімізуючи імперські злочини Москви проти сусідів.

 5. Агентура впливу

 • Росія десятиліттями вкладалася у створення груп тиску у США, лобістів, «експертів з питань Росії», журналістів, які подавали Росію як «обов’язкового партнера» і «непорушну реальність».

 • З’явився наратив про те, що Україна — це «сіра зона», яка «має повернутися до сфери впливу Москви», інакше буде війна.

III. Дональд Трамп і його «мир за рахунок України»

Для нього — усе, що не приносить миттєвої вигоди, є «a bunch of freeloaders» — купою дармоїдів, яких треба або «розігнати», або змусити «платити». І саме так він говорить про союзників у НАТО, про ООН, про Україну.

Це не просто грубість.

Це глибоке переконання:

що свобода нічого не варта, якщо її не можна обміняти на прибуток.

Трамп — це не відхилення. Це логічний результат:

 • культ сили;

 • презирство до жертв;

 • віра в угоди, а не в ідеї;

 • культурна романтизація Москви.

Факти:

 • Саме Трамп заблокував постачання летальної зброї Україні в 2018 році через шантаж Зеленського (справа «Українагейт»).

 • Він неодноразово заявляв, що Крим «належить Росії, бо там розмовляють російською».

 • Його мирний план (2024–2025) передбачає:

 • Відмову України від Криму.

 • Поступки на Донбасі.

 • Обмеження на членство України в НАТО.

Це повна капітуляція України без жодних компенсацій.

IV. Америка без демократії:

прихована автократія 100 років тому

США на початку ХХ століття — це не демократія для всіх.

 • Расові закони (Джим Кроу) і сегрегація.

 • Відмова приймати біженців під час Голокосту.

 • Колоніальні війни на Філіппінах, в Латинській Америці.

 • Глибинна корупція і політичні машини типу «Таммані-Хол».

Американська система довго будувалася як олігархія для білих чоловіків, а не реальна демократія.

Тому зрада чужої свободи — це не новий феномен.

Це — стара традиція.

V. Висновок:

Коли культура підміняє правду фальшивими ідеалами, а політика — мораль прагматизмом, демократії гниють зсередини. І тоді з’являються Трампи, які вже не вдають демократів, а прямо пропонують:

здати свободу в обмін на ілюзію миру.

Америка, яка сьогодні хоче торгувати Україною, — це не Америка Вашингтона і Лінкольна.

Це Америка компромісу з дияволом заради кількох років дешевої нафти і зручного бізнесу.