Новини з росії знову починають вселяти оптимізм. Обережний. Завтра росія не впаде. Післязавтра теж. Запас міцності поки є.
Але вони його розхитують темпами, який дозволяє вже говорити вголос: росіянам таки не вдалося вискочити з пастки, куди їхню економіку почали заганяти після вторгнення в Україну.
Доходи нафтогазового сектору впали до 25% надходжень - порівняно з традиційними понад 40%. І конʼюнктура - не на боці рф.
Ідея «турецького газового хабу» провалилась - вона не цікава нікому, крім москви.
Всі галузі виробництва, крім воєнного, в рецесії - а воєнне не може довго існувати в ізоляції. Спитайте тих, хто памʼятає срср.
Фонд національного добробуту остаточно перетворився у насос для перекачування бюджетних коштів і імітації діяльності, а не подушку безпеки. Майбутнім поколінням росіян уже нічого чекати - все іде на війну.
З російських регіонів надходить інформація про скорочення виплат для найманців на війну. А мобілізація стабільності режиму не додасть.
У США дискусії щодо санкцій тривають - і у Трампа залишається дедалі менше «2-3 тижнів» для виправдання затримок: неадекватна поведінка росіян і успіхи українських спецслужб хитнули баланс суспільних симпатій знову на наш бік. У культурах європейського походження все ж прийнято симпатизувати Давиду, а не Голіафу. Що б собі не думало керівництво. А керівництву іти на вибори.
Але все це - привід не розслаблятися, а, навпаки, готуватися до дуже складних часів.
У цих умовах путін і його оточення, засліплені власною пропагандою, ставлять на те, що їхніх ресурсів усе ж більше, ніж наших. Судячи з їхньої поведінки, ні на який мир чи навіть перемирʼя вони не налаштовані. Тиснути, тиснути, тиснути.
Поки не луснуть.
… нам треба зробити все, щоб не впасти першими. Нашим наступним поколінням було б нестерпно боляче читати, що простояти залишалося так мало…
Саме тому все, що послаблює, заводить на манівці, марно витрачає ресурси - має нещадно відкидатися. Маленька неефективна диктатура просто не збере ресурсів, щоб дочекатися, поки впаде росія.
