"Негативний сценарій: як путінська авантюра перетворилася на затяжну війну" - Александр Коваленко

У 2021 році путін отримав на стіл кілька сценаріїв розвитку війни в Україні. Загалом, аналітичні відділи практично всіх російських силових структур регулярно, а не лише 2021-го, працювали над розробкою сценаріїв та формування очікуваного перебігу подій, причому не лише щодо України, а практично всіх країн, з якими межує росія.

Саме на рубежі 2013-2014 років путін прийняв план Владислава Суркова щодо гібридного роздроблення України на “народні республіки”. Це було одне з тих рідкісних глобальних рішень, які путін прийняв на користь “кирзачів”, адже Сурков представник воєнної розвідки, ГУ ГШ ВС рф (ГРУ).

Причин тому було кілька і серед них на той момент високий рівень довіри та лояльності путіна до Суркова і те, що сценарій Суркова мало чим відрізнявся від сценаріїв ФСБ та СЗР росії, але був значно райдужнішим.

Чим завершився план Суркова, ми чудово знаємо.

Але, у 2021 році на столі біля путіна, приблизно за півроку до початку повномасштабного вторгнення, лежали чергові дані аналітичних звітів, згідно з більшістю яких, швидкої та переможної війни з Україною не вийде, а вона стане затяжною та вимотливою, що спирається на людський ресурс. І лише за рахунок більшого людського ресурсу та оголошення загальної мобілізації росія переможе до 2028 року.

Примітно те, що настільки песимістичні дослідження путіну надали ФСБ і СВР росії, причому у “свр-щиків” був найпесимістичніший прогноз, як щодо втрат ЗС рф, так і результатів – захоплених територій. Можливо, саме з цієї причини Сергій Наришкін був настільки скукожен у ході озвучуваних пропозицій путіна про включення т.зв. “днр” і “лнр” до складу рф, адже він чудово розумів до чого все йде і чим закінчиться.

А тепер питання: чий сценарій сподобався путіну найбільше, якщо він зважився на повномасштабне вторгнення?

Так, путін вдруге довірився “кирзачам” і прийняв спільний сценарій Міноборони росії та Генштабу від Сергія Шойгу та Валерія Герасимова. Ця солодка парочка обіцяла путіну Київ за 3 дні, марш-кидок на Львів, Одесу на блюдечку з повним контролем Чорного моря та навіть Молдову. Результат цього всього нам теж чудово відомий.

Були запущені негативні сценарії, і в цілому саме за ними розвивалася ситуація протягом перших місяців 2022 року, але потім навіть найнегативніші прогнози виявилися порівняно з суворою реальністю досить позитивними.

Високі втрати в техніці та людському ресурсі, які стали нести окупанти у 2023 році, не могли припустити ані “фсб-шники”, ані “свр-щики”. До речі, дуже примітно, що прогнози від ГРУ так само були негативними, порівняно з солодкою єрессю МО та ГШ, як би це дивним не здавалося.

Ситуація погіршувалась, і за рахунок того, що оголошена у 2022 році “часткова мобілізація”, яка була гібридною загальною, не стала регулярним явищем і її відсутність у 2023 та 2024 роках, призвело до погіршення загальних сценаріїв та показників. Причому путін так і не наважується запускати процес чергової мобілізації, намагаючись обходиться сторонніми ресурсами, наприклад, вербуючи найманців в інших країнах і купуючи послуги КНДР у постачанні м’яса на забій.

З іншого боку, відтягування загальної мобілізації дозволяє путіну розраховувати на більший людський ресурс та можливості підтримки більш затяжної війни покладаючись виключно на піхоту.

Зараз багато говорять про те, що путін не має наміру закінчувати війну, і хоче продовжувати її далі, ніби це якесь одкровення з небес, адже це не було зрозумілим і раніше. Але факт у тому, що про нинішні умови, в яких воює росія, не могли подумати в жодній російській силовій структурі. Це, мабуть, найгірший сценарій із усіх можливих. Але при цьому небажання путіна проводити загальну мобілізацію зараз, з одного боку, робить цей сценарій ще більш катастрофічним для армії рф, а з іншого – привід говорити про його намір воювати роками, з перспективою проведення загального призову в якомусь найближчому майбутньому.