1. Українські удари продовжують вибивати паливну інфраструктуру рф.
- Після атаки 16 березня чотирма безпілотниками нафтобаза в Лабінську Краснодарського краю фактично знищена.
- На об’єкті спалахнула масштабна пожежа площею близько 3 тисяч м². Вогонь знищив 18 із 20 резервуарів — дев’ять із бензином і дев’ять із дизельним паливом, а також сім бензовозів. Робота підприємства повністю зупинена.
- Попри заяви місцевої влади про «стабільну ситуацію», горіння триває вже кілька днів, що свідчить про серйозні масштаби руйнувань. Ця нафтобаза була однією з ключових у регіоні: її потужності дозволяли зберігати до 9 тисяч кубометрів пального та забезпечувати паливом одразу кілька південних регіонів росії.
- Фактичне знищення такого об’єкта означає не лише прямі втрати інфраструктури, а й додатковий тиск на логістику постачання пального — ще один удар по тиловому забезпеченню російської економіки та армії.
2. Доходи росії від нафти і газу в березні впадуть на 52% у річному обчисленні.
- Нафтогазові надходження до федерального бюджету рф у березні 2026 року скоротяться приблизно на 52% р/р — до близько 520 млрд руб. ($6,4 млрд).
- Ключові фактори — нижчі ціни на нафту в розрахунковому періоді та зміцнення рубля, що зменшує рублеву виручку експортерів. Попри різке зростання світових цін на нафту (≈+40% з кінця лютого) через ескалацію на Близькому Сході та фактичне блокування Ормузької протоки, цей ефект поки не відображається в доходах рф.
- Причина — часовий лаг у податкових розрахунках: вони базуються на цінах попереднього місяця. За підсумками січня–березня надходження можуть скласти лише 1,34 трлн руб. проти 2,64 трлн руб. роком раніше — фактично падіння вдвічі.
- З огляду на те, що нафтогазові доходи формують близько чверті бюджету і є критичними для фінансування війни, така динаміка посилює фіскальні ризики. Навіть сприятлива зовнішня кон’юнктура не дає швидкого ефекту, що підкреслює структурну вразливість російських фінансів.
- Річний план у 8,918 трлн руб. виглядає дедалі менш реалістичним без додаткового тиску на галузь або використання резервів.
3. російський «Русал» зазнав щорічних збитків через зростання витрат та зниження виробництва алюмінію.
- російський алюмінієвий гігант Русал за підсумками 2025 року отримав чистий збиток у розмірі $455 млн проти прибутку $803 млн роком раніше.
- Ключові причини — різке зростання витрат і скорочення виробництва первинного алюмінію. Попри збільшення виручки на 22,6% (до $14,81 млрд), фінансовий результат погіршився через дисбаланс між доходами і витратами.
- Собівартість реалізованої продукції зросла ще швидше — на 32,3%, зокрема через подорожчання глинозему та загальне зростання витрат у ланцюгу виробництва.
- Додатковий тиск чинять санкційні обмеження: хоча прямі санкції проти компанії відсутні, західні споживачі дедалі частіше відмовляються від нових контрактів. Рішення ЄС щодо обмеження імпорту російського алюмінію також звужує ринки збуту.
- Спроба переорієнтації на азійські ринки частково компенсує втрати, однак не вирішує структурної проблеми: російський експорт дедалі більше залежить від дисконтів і політично вразливих напрямків.
- Навіть зростання світових цін на алюміній не змогло врятувати прибутковість, що підкреслює погіршення економіки галузі в рф. У результаті «Русал» входить у фазу зниження маржинальності — ще один сигнал системного тиску на російський сировинний сектор.
4. У російській економіці зафіксовано перший із осені 2022 року спад ділової активності.
- За підсумками лютого індикатор бізнес-клімату (ІБК) опустився до –0,1 пункту проти 0,2 місяцем раніше — фактично перейшовши у зону скорочення (нижче нуля).
- Востаннє негативне значення фіксували у вересні 2022 року після оголошення мобілізації, коли показник провалився до –1,1 пункту.
- Погіршення забезпечили саме поточні оцінки бізнесу: вони впали з –7,8 до –9,4 пункту — до рівнів, які раніше спостерігались лише в періоди гострих криз, зокрема на початку повномасштабної війни. Водночас очікування компаній залишаються відірваними від реальності й навіть зросли — з 8,3 до 9,6 пункту.
- ІБК сигналізує про фактичну зупинку економічного зростання. Подібні значення раніше фіксувалися або під час пандемії, або у шокові періоди 2022 року.
- При таких низьких оцінках поточного стану економіка зазвичай або вже входить у рецесію, або балансує на межі стагнації. російська економіка, попри офіційні заяви про «стійкість», втрачає імпульс і повертається до кризових сценаріїв.
5. російський бізнес масово йде в готівку через посилення податкового тиску.
- У рф фіксується різке зростання використання готівки — бізнес дедалі частіше пропонує клієнтам розрахунок «повз касу», щоб мінімізувати податкове навантаження.
- З початку 2026 року кожному другому росіянину пропонували оплату готівкою, а кожен третій стикався з цим неодноразово. При цьому 18% отримують такі пропозиції регулярно. У третині випадків бізнес стимулює готівкові платежі знижками або бонусами.
- Найчастіше такі практики поширені у невеликих магазинах — 46%, на ринках і ярмарках — 45%, у сфері приватних послуг — 21%. Повернення до готівки пов’язують з посиленням фіскального тиску: підвищення ПДВ, перегляд страхових внесків і зниження порогу для його сплати навіть для малого бізнесу.
- Фактично це сигнал розширення тіньової економіки. Замість зростання податкових надходжень держава отримує зворотний ефект — дедалі більша частина операцій виходить з-під контролю, що підриває стабільність бюджетної системи рф.
6. Війна навколо Ірану починає бити по російській авіації: авіакомпанії рф ризикують залишитися без критично важливих запчастин для літаків на тлі нових логістичних збоїв.
- Через загострення ситуації в регіоні та ризики для судноплавства в Ормузькій протоці порушуються звичні «сірі» канали постачання. Раніше значна частина комплектуючих потрапляла до росії через Дубай, однак тепер ці маршрути фактично заблоковані або суттєво ускладнені.
- У результаті перевізники змушені екстрено перебудовувати логістику через Китай та країни Центральної Азії, що збільшує терміни та вартість постачання — і без того на фоні санкцій та проваленого імпортозаміщення. Найбільше йдеться про «витратні матеріали», без яких регулярна експлуатація літаків стає проблемною.
- Додатковий удар — по технічному обслуговуванню двигунів. Частина російських авіакомпаній обслуговувала їх в Ірані, але тепер ці можливості різко обмежені.
- Проблеми вже переходять у практичну площину. У чартерного перевізника Azur Air з початку року зафіксовано серію інцидентів із відмовами та навіть загоряннями двигунів. Росавіація вже обмежила дію сертифіката експлуатанта компанії до 8 червня 2026 року і пригрозила його повним анулюванням у разі повторення порушень.
- Ситуація демонструє системну проблему: російська цивільна авіація, відрізана від легальних поставок і технологій, дедалі більше залежить від нестабільних схем — які руйнуються при першому ж геополітичному ударі.
7. РЖД скорочує тисячі працівників через збитки і обвал перевезень.
- Державна монополія «Российские железные дороги» планує звільнити близько 6 тис. співробітників, або 15% центрального апарату, включно з керівниками філій. Рішення ухвалене на фоні різкого погіршення фінансового стану та затяжного падіння вантажоперевезень.
- Компанія намагається зекономити близько 74 млрд руб. у 2026 році за рахунок скорочень, урізання витрат на паливо, електроенергію та ремонти, а також перебудови управлінської структури.
- Водночас це лише реакція на глибші проблеми: вперше з 2020 року РЖД отримала чистий збиток — 4,4 млрд руб. проти прибутку 44 млрд роком раніше. Загальний борг наблизився до $50 млрд, а процентні витрати стрімко зростають.
- Ключовий фактор — падіння вантажопотоку, який прямо відображає стан економіки. У 2025 році обсяги перевезень скоротилися до 1,1 млрд тонн — мінімуму з 2009 року. Це наслідок санкцій, втрати ринків і загального спаду промислової активності.
- Компанія вже скоротила інвестпрограму на чверть і почала розпродаж активів. Фактично РЖД переходить у режим виживання, що сигналізує про системне звуження економічної бази рф і подальше погіршення логістичних можливостей.
8. рф намагається використати паливну кризу Куби, але ефект обмежений.
- російська нафта може частково пом’якшити найгіршу паливну кризу на Кубі за останні десятиліття, однак ця «допомога» має радше ситуативний і політичний характер, ніж системне значення.
- Танкер із приблизно 700–730 тис. барелів російської нафти марки Urals прямує з Балтії до кубинського порту Матансас. Це може стати першою великою поставкою за останні три місяці — найтривалішу паузу в постачанні палива для острова щонайменше за 12 років.
- Втім, навіть у разі прибуття вантажу ефект буде відкладеним: йдеться про сиру нафту, яку ще потрібно переробити. Це займає до місяця, тоді як Куба вже перебуває у стані гострого дефіциту — енергосистема країни фактично колапсувала, залишивши мільйони людей без електроенергії.
- Для рф така поставка — не стільки економічний прорив, скільки спроба зберегти політичний вплив у традиційних зонах присутності. Обсяги є незначними в глобальному масштабі, а логістика ускладнена через американський тиск і ризики для судноплавства.
- Більше того, сама необхідність шукати подібні «вікна можливостей» свідчить про обмеженість ринків збуту російської нафти. Замість стабільного експорту на великі платоспроможні ринки рф дедалі частіше змушена працювати з кризовими або санкційно вразливими партнерами, що підвищує ризики та знижує довгострокову стійкість експортної моделі.
9. російська нафта втрачає стабільні ринки: поставки хаотично перенаправляють між Китаєм і Індією.
- російські нафтові потоки стають дедалі менш передбачуваними: танкери з нафтою Urals почали змінювати маршрут просто під час рейсу. Зокрема, судно Aqua Titan, яке прямувало до Китаю, розвернулося в Південно-Китайському морі та тепер прямує до Індії.
- Подібні випадки не поодинокі — щонайменше сім танкерів змінили напрямок із Китаю на Індію. Це свідчить про відсутність стабільного попиту та змушену «ручну» перебудову логістики в режимі реального часу. Формально причиною стало тимчасове послаблення обмежень, яке дозволило Індії різко наростити закупівлі — до близько 30 млн барелів за тиждень. Однак така волатильність лише підкреслює вразливість російського експорту: москва змушена залежати від ситуативних рішень і геополітичних коливань.
- Показово, що Китай, який останні місяці фактично виступав «покупцем останньої інстанції», більше не гарантує стабільного попиту. У результаті російська нафта змушена «шукати» покупця вже під час транспортування, що підвищує витрати, ризики і знижує ефективність поставок.
- Навіть потенційне повернення інших азійських покупців не змінює фундаментальної проблеми: експортна модель рф дедалі більше нагадує кризову — з дисконтом, нестабільними маршрутами та залежністю від політичних рішень третіх країн.
10. Греція перехоплює роль газового хаба Європи, витісняючи росію.
- Греція зміцнює позиції ключового енергетичного вузла для Центральної та Південно-Східної Європи на тлі системного відмови ЄС від російського газу.Країна, яка раніше залишалася на периферії енергоринку, перетворюється на один із центрів нової газової архітектури Європи.
- Оператор DESFA просуває «вертикальний газовий коридор» до Румунії та України, формуючи альтернативу постачанню російського газу. Ключову роль відіграє саме ЗПГ: США вже стали домінуючим постачальником, забезпечивши понад 86% імпорту Греції у 2025 році.
- Це означає фактичне витіснення росії навіть із тих сегментів ринку, де вона раніше зберігала вплив. Інфраструктура швидко розширюється: працюють термінали в Ревітусі та біля Александруполіса, а Helleniq Energy планує новий плавучий термінал у Салоніках.
- В країні вже формується новий енергетичний центр, який дедалі менше залежить від викопного палива з росії. У ширшому контексті це ще один удар по позиціях москви: Європа не просто скорочує імпорт російського газу, а вибудовує альтернативну інфраструктуру, яка робить повернення рф на цей ринок структурно малоймовірним навіть після завершення війни.
Більше на https://t.me/Omelyan_News
