Інколи треба, щоб пройшов час, щоб зрозуміти значення подій

Інколи треба, щоб пройшов час, щоб зрозуміти значення подій

На зустрічі Патрушева і Зеленського в Омані, Андрій Єрмак перебував ще у статусі помічника Президента.

Саме тоді над Тегераном двома ракетами з російського ЗРК на злеті збивають український пасажирський літак.

Під психологічним тиском Зеленський вирішує повертатися в Україну на літаку Патрушева і прямо на борту підписує указ про відставку Богдана і призначення на посаду голови Офісу президента Єрмака.

1. Перші ж рішення завдають удару по ЗСУ – у відставку відправляють міністра оборони Загороднюка, який підтримував вступ до НАТО. На його місце призначають Тарана.

2. Рішення нового міністра оборони Тарана – зупинка ракетної програми, одночасно руйнується робота заводу ракетного палива.

3. Україна йде на розведення військ, залишаючи власні укріплення у Золотому та інших місцях, (додам - керівництво армії не протестує).

4. Відбувається розмінування Чорнгару, і з 29 тисяч військ для оборони перешийку залишають 300 морських піхотинців. Результат – захоплення Півдня України за перші дні повномасштабного вторгнення.

5. На самому перешийку будуть автобусну станцію, для цього розміновуючи поля. Через 10 днів після її закінчення замість автобусів з Криму пішли російські танки.

6. Оголюється північний фланг Києва: незважаючи на попередження американців не посилюється захист ЧАЕС і навпаки критично послаблюється захист аеродрому в Гостомелі.

Насправді Юрій Луценко згадав лише частину справ Єрмака. Не забуваймо і справу вагнерівців, і відставку Василя Бурби, і багато іншого.

Це треба нагадувати, щоб усі зрозуміли – Єрмак це не лише кришування корупції на найвищому рівні. Там набереться матеріалу і для підозри у державній зраді, через роботу на ворога. Недаремно батько Єрмака був(?) офіцером ФСБ.

Тому на мій погляд ця відставка – не тільки перемога НАБУ і українського суспільства. Це ще й тактична поразка Патрушева і вцілому росії.

▪︎ ▪︎

Доки високочолі аналітики розмірковують, чи набрався Зеленський достатньо сили й досвіду аби керувати країною без свого кардинала Рішельє, приходить інформація про призначення Оксани Маркарової позаштатним радником президента із питань бла-бла-бла.

На людську мову це слід перекласти як відмову Оксани від посади керівника ОП й інших, які Зеленський їй запропонував. Думаю, ця відмова найяскравіше ілюструє ситуацію у владі й блискучі перспективи нашого недодиктатора.

Станом на сьогодні, мабуть, головний бенефіціар відставки Єрмака - Свириденко. Якщо вона правильно скористається ситуацією, уряд має шанси повернутися до врядування - замість бути купкою клерків-підписантів при ОП.

Дуже цікаво, до речі, буде поспостерігати за нею зараз у питанні лояльності до Зеленського.

З одного боку, її (лояльність) потрібно зберігати, адже йому цілком вистачає сили (бо й опозиція радо підтримає), аби відправити її уряд у відставку - тим паче, такі вимоги вже звучать.

З іншого - наступний кабінет гарантовано буде менш лояльним до Зеленського й це сильно підірве його позиції.

Сама Свириденко є абсолютно безпринципною й без вагань продала б шефа й пішла на домовленості з опозицією - але вона вже практично сидить під статтею за фальсифікацію документів по санкціях проти Порошенка, а це сильно повʼязує її долю з Зеленським.

Водночас…

За всім цим було б дуже цікаво спостерігати, якби не відчуття, що країна несеться в тартарари.

.

Віктор Уколов

Карл Волох