Ми живемо в реальності, коли антикорупціонери утверджують не лише свою окрему вертикаль, але ц про окрему гілку влади.
Після справи Міндічв стало ясно, що попри низьку електоральну підтримку, загальноукраїнську повістку дня можуть задавати тільки антикорупціонери та Президент ( переважно через зовнішню політику).
Справа Кіселя, як я і писав раніше - була вершиною айсбергу. В підвішеному стані знаходиться, як мені здається, мінімум, половина Ради. І ми порційно будемо бачити наступні серії. Зрештою, виходячи з сьогоднішніх реалій, цей парламент потрібен тільки для одного: для голосування за ратифікацію мирного договору. Правда, поки це не обовʼязкова, а опціональоа історія.
Той, хто задає свою повістку дня, той має шанси робити політику в державі. Більшість аналітиків та політиків, говорячи про антикорупційні органи, мислить в виборчих категоріях та можливих категоріях впливу США на внутрішню політику. Мені здається, ми маємо додати інший вимір - створення окремої вертикалі влади з усіма відповідними політичними (а не тільки електоральними) наслідками. Це створення дещо іншої реальності ніж багатьом здається.
