Президент Фінляндії Александр Стубб опублікував дуже хороший текст для Foreign Affairs, присвячений сьогоднішній кризі світового порядку - "Останній шанс Заходу. Як побудувати новий світовий порядок, поки не стало надто пізно". Кілька цікавих думок:
- Міжнародний порядок не зник, але зміщується від мультилатералізму до багатополярності. Мультилатералізм (багатосторонність) — це система глобальної співпраці, що ґрунтується на міжнародних інститутах і спільних правилах. Його ключові принципи застосовуються однаково до всіх країн, незалежно від їхнього розміру. Мультиполярність, навпаки, є олігополією влади. У мультиполярному світі великі держави укладають угоди «над головами» малих.
- Транзакційна або багатовекторна зовнішня політика визначається інтересами. Інтереси визначають практичні цілі держав. Але навіть транзакційна зовнішня політика повинна спиратися на ядро фундаментальних цінностей - суверенітет і територіальна цілісність держав, заборона застосування сили, повага до прав людини та основних свобод. Країни мають очевидний інтерес у підтримці цих цінностей і забезпеченні реальних наслідків для порушників.
- Світ потребує мультилатералізму більше, ніж будь-коли, щоб вирішувати спільні виклики. Без сильної мультилатеральної системи вся дипломатія стає транзакційною. Мультилатеральний світ робить спільне благо власним інтересом. Мультиполярний світ функціонує лише на основі власного інтересу.
- Зовнішня політика часто ґрунтується на трьох стовпах: цінностях, інтересах і силі. Ці три елементи є ключовими, коли змінюється баланс і динаміка світового порядку.
- Сила — як «жорстка», так і «м’яка» — переважно є розкішшю великих гравців. Вони можуть проєктувати військову й економічну міць, змушуючи менших гравців узгоджуватися з їхніми цілями. Але малі країни можуть здобувати силу через співпрацю з іншими. Союзи, групування і розумна дипломатія дають малому гравцю вплив, який значно перевищує розміри його армії та економіки.
- Вибір, який ми всі зробимо протягом наступного десятиліття, визначить світовий порядок XXI століття. Малі держави, такі як Фінляднія, не сторонні спостерігачі в цій історії. Новий порядок буде визначений рішеннями, ухваленими політичними лідерами як великих, так і малих держав — демократів, автократів чи тих, хто перебуває між ними. І тут особлива відповідальність лежить на глобальному Заході, як архітекторі минулого порядку й досі, економічно та військово, найпотужнішій глобальній коаліції. Те, як ми нестимемо цей тягар, має значення. Це наш останній шанс.
- Як невелика країна, що межує з імперською державою, Фінляндія навчилася тому, що інколи держава має відкласти частину цінностей, щоб захистити інші — або просто вижити.
- Межуючи з недружнім сусідом та переживши досвід часткової втрати суверенітету і територій, Фінляндія прийняла те, що я називаю «ціннісним реалізмом»: відданість універсальним цінностям, заснованим на свободі, фундаментальних правах і міжнародних правилах, водночас із повагою до реальності світової культурної та історичної різноманітності. Глобальний Захід має залишатися вірним своїм цінностям, але розуміти, що світові проблеми не можуть бути вирішені виключно через співпрацю з однодумними країнами.
- Насправді держави можуть використовувати обидва підходи, щоб орієнтуватися у сучасному мінливому світовому порядку. Формуючи зовнішню політику, уряди глобального Заходу можуть зберігати віру в демократію та ринки, не наполягаючи на їхній універсальності; в інших регіонах можуть переважати інші моделі.
- Країни мають прагнути до кооперативного світового порядку ціннісного реалізму, який поважає як верховенство права, так і культурні та політичні відмінності.
- Три широкі регіони нині формують глобальний баланс сил: глобальний Захід, глобальний Схід і глобальний Південь. Глобальний Захід охоплює приблизно 50 країн і традиційно очолюється США. Глобальний Схід складається приблизно з 25 держав на чолі з Китаєм. Глобальний Південь, що охоплює багато країн, які розвиваються, та держав із середнім рівнем доходу в Африці, Латинській Америці, Південній та Південно-Східній Азії (а також більшість населення світу), включає близько 125 держав. Глобальний Захід і глобальний Схід борються за «серця й розум» глобального Півдня.
- Мета реалізму, заснованого на цінностях, — знайти баланс між цінностями та інтересами так, щоб пріоритет залишався за принципами, але водночас визнавати межі державної влади, коли йдеться про інтереси миру, стабільності та безпеки. Лідери повинні визнавати відмінності між країнами: реалії географії, історії, культури, релігії та різних етапів економічного розвитку. Реалізм, заснований на цінностях, починається з гідної поведінки, з поваги до поглядів інших і розуміння відмінностей. Це означає співпрацю на основі партнерства рівних, а не з позицій історичних уявлень про те, якими мають бути відносини між глобальним Заходом, Сходом і Півднем.
- Невизначеність є частиною міжнародних відносин, і ніколи вона не була такою великою, як під час переходу від однієї ери до іншої. Ключове — зрозуміти, чому відбуваються зміни і як на них реагувати. Якщо глобальний Захід повернеться до старих методів прямого чи непрямого домінування або відвертої зарозумілості, він програє битву. Якщо ж він усвідомить, що глобальний Південь стане ключовою частиною нового світового порядку, то зможе сформувати партнерства, засновані як на цінностях, так і на інтересах, здатні вирішувати головні виклики світу. Реалізм, заснований на цінностях, дасть Заходу достатньо простору для маневру в цю нову епоху міжнародних відносин.
- Низка повоєнних інституцій допомогла світові пройти через найбільш стрімку еру розвитку та підтримувала надзвичайний період відносного миру. Сьогодні вони перебувають під загрозою краху. Але вони мають вижити, тому що світ, заснований на конкуренції без співпраці, призведе до конфлікту.
- Украй потрібно реформувати міжнародні інституції. Реформа починається з вершини, а саме — з Організації Об’єднаних Націй. По-перше, усі основні континенти мають бути представлені в Раді Безпеки ООН постійно. По-друге, жодна окрема держава не повинна мати права вето в Раді Безпеки.
По-третє, якщо постійний або тимчасовий член Ради Безпеки порушує Статут ООН, його членство в організації має бути призупинене. В ООН не повинно бути місця подвійним стандартам.
