3 червня 2025 року о 04:44 — не просто цифра з пресрелізу. Це зафіксований момент, коли на глибині під Керченською протокою вибухнула українська відповідь окупантам — операція СБУ із залученням морських дронів типу MAGURA V5 або, ймовірніше вдосконалою версією V7, озброєних понад тонною вибухівки у тротиловому еквіваленті.
На поширеному СБУ відео видно — вибухова хвиля підняла воду і дим біля опори мосту. Російська пропаганда миттєво сховалася в тумані інформаційної плутанини, зупинивши рух по об’єкту — двічі: одразу після удару і вдруге через кілька годин. Це свідчить або про повторний підрив, або про страх перед новою фазою атаки.
За заявою СБУ, удар наніс "серйозні пошкодження на рівні морського дна". Уламки, тріщини, зсув конструкцій. Прямої верифікації з українського боку наразі немає. Але сам факт подвійної зупинки руху — красномовний. Міст, навіть якщо стоїть, вже більше не є символом сили — він перетворився на символ уразливості.
MAGURA: тиха зброя нової війни
Операція готувалася кілька місяців і здійснювалась силами СБУ з використанням вітчизняних морських дронів MAGURA V5. Це безекіпажні надводні платформи, керовані дистанційно, здатні долати сотні кілометрів і нести вибухівку високої потужності. MAGURA вже вражала цілі в Севастополі, Новоросійську та нафтогавані у Туапсе. І тепер — головна артерія окупації.
Дрони діяли як ударні носії, які точно доставили заряд під водну частину мосту. Це було не самогубне тараня, а інженерна точність, що руйнує конструктив на рівні дна. Удар не зруйнував міст показово — але заклав у нього кумулятивний страх.
Це важливо: MAGURA — не лише зброя. Це форма мислення. Україна вперше в історії підводної війни продемонструвала здатність уникати випадкових втрат і прицільно бити по структурі окупації. І зробила це зі своєю власною технологією, а не імпортною технікою.
Символ під ударом
Кримський міст для Кремля — більше, ніж бетон. Це втілення контролю над Кримом. Це символ «включення» півострова в імперію. Це логістична аорта угруповання військ. Саме тому міст став мішенню не лише військовою, а й ідеологічною.
І щоразу, коли Україна його вражає — у 2022, 2023 і 2025 — це більше, ніж втрата транспортного вузла. Це демонтаж політичного міфу. Після кожної атаки росіяни не просто ремонтують конструкцію — вони латують втрачену ілюзію безпеки.
Після нинішньої атаки це зробити буде важче. Бо цього разу удар — не по полотну, яке можна замінити. А по глибинній основі. Те, що на око не видно. Але що формує довіру — чи страх.
Удар без театру
Третя атака відрізнялась від попередніх. Це не був видовищний обвал. Це була — операція інженерного типу. І тут важлива деталь: не було жертв. Жодного цивільного, який випадково опинився в зоні дії. Це означає, що удар був точно розрахований. Не лише за координатами, а й у часі.
Саме так діє сила, яка хоче бути армією Європи, а не її східним відображенням. Там, де Росія б’є по лікарнях і вокзалах — Україна влучає у технічні вузли. З мінімумом втрат. З максимумом сигналу.
Хто це зробив?
Офіційно — СБУ. Але внутрішньо — це може бути той випадок, коли структури не заважають, а просто дозволяють працювати тим, хто вміє. Без зайвого героїзму. Без піар-супроводу. І це — ознака професіоналізму.
Справжні перемоги — це ті, які не потребують істерик. Вони не гучні. Вони — системні. І саме такою стає українська війна: менш медійна, більш конструктивна. Менш показова, більш результативна.
Що далі?
Уся ця історія — про те, що навіть «сакральний» міст не є недоторканним. Що найкраща атака — та, про яку противник не впевнений: чи була вона повною, чи це тільки початок.
Ворог не бачить, що ще підійшло під його опори. Він не знає, чи MAGURA зникла — чи вичікує. І в цій невизначеності — найбільша руйнація. Не фізична, а ментальна. Міст, навіть якщо стоїть, — вже не гарантія. Це вже — зона ризику.
Операція «Глибина» стала продовженням сценарію війни нового типу. Де точність важливіша за масштаб. Де смисл — важливіший за картинку. І де головне: коли навіть 1100 кг вибухівки — це лише частина бою. Інша — у головах.
Слава тим, хто вміє діяти глибше!
