Поки європейські єврократи у Брюсселі збирають чергові саміти, виписують глибокі занепокоєння та дискутують про те, які «гібридні загрози» на них чекають у світлому майбутньому, реальність виявляється набагато простішою, цинічнішою і набагато ближчою, ніж здається. Європі вже не треба хвилюватися про те, що буде потім — із нею вже все сталося вчора.
Поки ЄС свято вірить у те, що він надійно захищений власними кордонами, параграфами законів та бюрократичними процедурами, російські спецслужби діють за зовсім іншими сценаріями. Вони не чекають на зручний момент — вони просто в режимі ручного керування зносять уряди суверенних європейських країн.
Яскравий тому приклад — свіже гучне розслідування The Telegraph про те, як російська агентура мережі на чолі з утікачем із Wirecard Яном Марсалеком прямо з Москви організувала операцію з повалення австрійського канцлера Себастьяна Курца. Виявляється, для демонтажу влади у країні ЄС не потрібні танкові дивізії чи відкрита війна. Достатньо отримати доступ до секретних баз австрійських спецслужб, вкрасти телефон ключового чиновника та вчасно злити потрібний компромат у вільну пресу. Демократичні інститути та вільні медіа далі все зроблять самі, ідеально виконавши брудну роботу за Кремль.
Австрія десятиліттями затишно ховалася за своїм «нейтралітетом», який на практиці виявився просто широко відчиненими дверима для російського капіталу та розвідки. І якщо для переформатування уряду в серці Європи достатньо кількох зламаних телефонів і налаштованої сітки агентів, виникає логічне запитання: чи існують взагалі захищені західні демократії перед системним шантажем?
Москва давно перетворила самі антикорупційні стандарти, прозорість та свободу слова Заходу на зброю проти самого ж Заходу. Поки в Брюсселі все ще думають, як назвати ці «виклики», Кремль робить це своєю щоденною рутинною роботою.
ОТЖЕ:
Європейським лідерам пора припинити дивитися у дзеркало заднього виду і визнати очевидне: майбутнє, якого вони так бояться, вже давно настало.
