Починаючи війну, агресор розраховує закінчити її в кращій для себе ситуації. Інакше навіщо починати?
Тож будь-які нинішні розрахунки і прогнози щодо припинення вогню, "замирення" чи зупинки війни з росією наштовхуються на одне питання: а навіщо зупинятись росії?
Одну відповідь озвучує кремль: "виконання цілей сво". Тобто, ліквідація незалежності України. Відразу чи в ході наступних етапів агресії. Це неприйнятно для України - і (поки) неприйнятно для інших бо спротив українців з 2014 і провал усіх прогнозів у 2022 виборов нам принаймні право на існування, навіть у очах циніків-адептів "права сильних".
Ми змогли заявити про право на існування - а нині маємо його довести.
Іншу відповідь на те, як закінчити війну з росією - без задоволення її марень - дає історія. Бо було чимало війн, які московія/росія закінчувала на гірших умовах, ніж розпочинала.
Наприклад:
- Ям-Запольське перемир'я (1582) з Річчю Посполитою та Плюсське перемир'я (1583) зі Швецією, які завершили Ливонську війну - втратою московією всіх завоюванеь на Балтиці;
- Деулінське перемир'я (до речі, набуло чинності саме 4 січня 1619 року), яке завершило 9 років війни між московією у Річчю Посполитою, зберегло за останньою Смоленську, Чернігівську і Новгород-Сіверську землі, і протривало понад 14 років;
- Паризький мир (1856), яким закінчилась Кримська війна; росія втратила флот на Чорному морі, можливість експансії на Південь і вплив у регіоні;
- Портсмутський мир (1905), яким завершилась російсько-японська війна: втрата територій на Далекому Сході, здобуття Японією домінування в регіоні;
- Ризький мирний договір (1921), яким фактично припинено тогочасний радянський наступ на Європу (після "чуда на Віслі" і відступу переважаючих, але розбитих більщовицьких військ);
- Женевська угода (1988) щодо врегулювання в Афганістані - якою закладено основи для припинення радянської агресії і завершення виведення військ срср (1989)...
Список можна розширювати. Що об'єднує всі ці події?
Говорячи популярним гаслом після поразки від японців - "сила не взяла".
Баланс сил - військових, економічних, політичних, психологічних тощо - виявився не на користь росії.
Були військові поразки - але людей москва ніколи не шкодувала. Був занепад економіки - але на страждання простого люду московській верхівці було завжди байдуже. Накопичувались втома і зневіра - але пропаганда працювала віддавна, і тотального занепаду не було.
Але поєднання кількох факторів одночасно вели до обрушення системи. Аж до руйнування / розпаду держави. Тож ні, росіяни не є "непереможними". Питання в тому, як домогтись спрацювання відразу кількох факторів, які зсунуть _баланс сили_ і визначать їхню неспроможність.
Ось тут - місце для дуже серйозного зауваження. Адже влада наче говорить саме про це: оголошує "готовність воювати".
Але "оголошувати готовність" - критично замало. Бо треба відповідати на кричущі виклики, на які влада не відповідає, а підміняє відповіді піаром, самовихвалянням і переключенням суспільної уваги.
Забезпечення армії, захист громад і доросла зовнішня політика - це ті фактори, які здатні зміцнити Україну, щоб вистояти довше, ніж росія.
Саме ці три питання мають використовуватись для оцінки будь-яких дій.
Інше - машкара. Відволікання уваги і ресурсів. Марнування часу, який здобувається неймовірно дорогою ціною
