Є дві новини: хороша - ЄС та США на цьому етапі готові грати в спільну гру. Погана - позиція Путіна поки незмінна - продовжувати війну.
1. Збереження і фінансування 700- тисячної української армії наш головний козир: Європа не бачить своєї безпеки від Росії без нас (якщо завтра війна в Європі, їх можуть захистити тільки ЗСУ. І цей пункт головний в питанні безпеки ЄС на весь 2026-28 роки (далі, можливо, щось у них і зʼявиться).
2. Тепер головне питання чи зможемо ми витиснути максимум із цього, єдиного нашого козиря. Максимум - це вступ до ЄС і фінансування (тому я й пишу про 2026-28рр, які є критичними для Європи). Всі інші речі, як то британсько-французбкі миротворці - це антураж.
3. Поки Путін не демонструє жодного бажання йти на переговори (про це я писав вчора, лінк буде в коментарях). Але після Венесуели, ми маємо тримати кулаки за таку ж швидку війну в Ірані. Якщо США та Ізраїлю вдасться, у Росії виникнуть серйозні нафтові проблеми в перспективі шести-девʼяти місяців. І це, в свою чергу посилить переговорні позиції США проти Китаю та, можливо, змусить Путіна зрозуміти «реалії на землі». Але поки це футурологія. Тому поки Путін буде і далі тягнути час.
