Останніми місяцями дедалі очевиднішим стає, що ініціатива у війні росії проти України може переходити на бік України. На полі бою росія просувається дуже повільно, тоді як втрати її армії залишаються значними. Поза лінією фронту нестандартна українська тактика застосування дронів порушує логістику окупантів, фактично блокує окупований росією Крим і провокує в самій росії масштабну паливну кризу.
Водночас Москві дедалі важче забезпечувати стабільний приплив добровольців, потрібних для поповнення виснажених лав російської армії в Україні. На тлі цих наростаючих труднощів путін, за повідомленнями, обмірковує масову мобілізацію, сподіваючись перехопити ініціативу та врятувати свій наступ.
Масова мобілізація стала б для путіна величезним ризиком. Від початку повномасштабного вторгнення понад чотири роки тому він докладав значних зусиль, аби вберегти пересічних росіян від наслідків війни. Натомість він розраховував, що в обмін вони не виступатимуть проти вторгнення й не критикуватимуть його. Спроба призвати велику кількість росіян зруйнувала б цю негласну суспільну угоду й могла б дестабілізувати ситуацію всередині країни.
путін добре усвідомлює ці ризики. Він знає, що невдоволені призовники царської армії відіграли значну роль у заворушеннях, які призвели до падіння російської імперії у 1917 році, і особисто пам'ятає, як обурення втратами радянських строковиків в Афганістані у 1980-х роках прискорило розпад СРСР.
З огляду на це путін намагався зробити так, щоб загибель і поранення тих, хто воює в Україні, викликали якомога менше суспільного співчуття. Спочатку це означало, що вербування до армії зосереджувалося переважно на етнічних меншинах і ув'язнених. Останнім часом кремль натомість робить ставку на залучення добровольців за допомогою надзвичайно високих одноразових виплат за контракт і високих зарплат.
Ця політика виявилася доволі ефективною, але, можливо, її вже недостатньо. Через скорочення кількості добровольців і фактичне вичерпання ресурсу ув'язнених путін опинився у складному становищі. Він розуміє: якщо росії не вдасться зберегти перевагу в живій силі на фронті, вторгнення в Україну перетвориться на криваву трясовину. Втім, він і далі відкидає будь-які розмови про поступки та не готовий знижувати свої політичні амбіції. Тому все вказує на широкомасштабну мобілізацію найближчими місяцями.
Мобілізація – не єдиний варіант, доступний російському лідеру. Проте альтернативи на кшталт нападу на НАТО чи іншої форми неконвенційної ескалації, ймовірно, є ще ризикованішими. Тепер, коли його наступові реально загрожує провал, путін уже не може дозволити собі відкладати складні рішення на потім.
Більшість технічних передумов для масової мобілізації вже готові. Останніми роками росія створила повноцінний електронний реєстр військовозобов'язаних і теоретично може розіслати повістки одразу після відповідного рішення кремля.
Офіційне оголошення масової мобілізації навряд чи відбудеться до парламентських виборів у росії у вересні 2026 року. Хоча результат цих виборів визначений наперед, путін має звичку використовувати сфальсифіковані голосування як прикриття для непопулярних рішень.
Немає сумніву, що масова мобілізація буде вкрай непопулярною. Реакція на попередню мобілізацію путіна у вересні 2022 року була переважно негативною: тоді країну залишили до мільйона чоловіків призовного віку. У момент, коли втома від війни в росії й так зростає, будь-яка нова мобілізація майже напевно спричинить широку критику та опір.
Ніщо з цього, втім, навряд чи змусить путіна відмовитися від задуманого. російський диктатор пов'язав усю свою політичну спадщину з війною проти України і далі прагне остаточно знищити українську державність. Він неодноразово підкреслював цю безкомпромісну позицію, відкидаючи пропозиції щодо перемовин про мир – навіть вигідні для кремля умови, які пропонував президент США Дональд Трамп.
Зрештою, найважливіше питання полягає не в тому, чи неминуча масова мобілізація, а в тому, чи здатна вона взагалі привести росію до перемоги у війні. Будь-яка мобілізація в росії лише затягне вторгнення й призведе до нових жертв. Це цілком влаштовує путіна: він переконаний, що іншого вибору, крім продовження бойових дій, у нього немає, і сподівається дочекатися згортання західної підтримки України.
Проте навіть путін мусить розуміти: щоб повернути собі ініціативу, самого напливу нових солдатів буде замало. Війна росії проти України – найтехнологічніше збройне протистояння в історії, де поле бою дедалі більше визначають дрони та роботизовані системи. Перемогти в ній, просто кидаючи в топку дедалі більше людей, неможливо.
Насправді росіяни, яких найближчими місяцями можуть мобілізувати для участі в путінському вторгненні, ризикують перетворитися лише на гарматне м'ясо для українських дронів. Масова мобілізація спричинить нові смерті й руйнування, але навряд чи визначить результат війни.
