Іран горить. ППО не справляється. Ядерні об’єкти під ударом. І поки режим тримається за кермо, одне питання стає дедалі актуальнішим:
Куди тікатимуть керманичі, коли все впаде? До Москви — чи до Пекіна? І ще важливіше: хто впустить їх — і за що?
Москва — посередник для Заходу, а не захисник Ірану
МЗС РФ звернулося не до Ізраїлю, а до США — ультимативно, напружено.
Це не «захист Ірану», а спроба вклинитися в комунікацію Заходу з Тегераном.
Кремль намагається продати посередництво, ще до того, як воно стало потрібне.
Китай — звернення напряму до Ізраїлю
Сі Цзіньпін публічно закликав Ізраїль припинити удари по Ірану — без згадки про США.
Це сигнал: Китай готовий розмовляти напряму з регіональними гравцями.
Так Пекін позиціонує себе як відповідального гегемона, на відміну від Москви, яка просто шантажує.
Куди втечуть — і чому це важливо?
1. Москва — військовий притулок
Має літаки, ППО, бункери. Але сама під санкціями.
Дає прихисток, але не перспективу: втеча в ізоляцію.
2. Пекін — господар майбутнього
Дає «друге життя»: кредити, притулок, бізнес-інтеграцію.
Але бере в обмін повну лояльність і політичну контрольованість.
Конкуренція за уламки Ірану:
Москва хоче шантажувати Захід через Іран — навіть якщо Тегеран впаде.
Китай хоче врятувати, але так, щоб потім керувати
ОТЖЕ:
Іран — корабель, що горить.
Москва — кричить до берега, аби виглядати капітаном.
Пекін — уже спускає човен, щоби перехопити пасажирів.
Це не просто евакуація — це битва за лояльність після падіння.
