Стаття в Politico про потужні та незламні успіхи Андрія Єрмака на «американському треку» — це те, що я говорю роки два точно. Приємно, мати поінформовані джерела і бути хорошим політичним оглядачем)
Зараз купка позитивних блогерів-@$к0ртників побігла вибілювати працедавця, мовляв, то все брехня. І навпаки, те, що Єрмака не люблять трампісти — лише підвищує його репутацію.
Це відверта сеча в очі.
Бо в статті чітко вказано, що є «двопартійний консенсус» — це і демократи, і республіканці, що Єрмак токсична, мало компетентна персона, яка ще і викривляє правду про свої поїздки до США для Зеленського. Тобто, мова тут не про трампістів. У тексті є цікавий абзац, як Блінкен та Брінк просили Зеленського не брати на зустрічі партнера по качалці.
Друге. Теж пряма цитата. «Багато хто у Вашингтоні вважає Єрмака необізнаним у політиці США, різким та надмірно вимогливим до американських чиновників, і загалом нездатним орієнтуватися у внутрішній роботі вашингтонського істеблішменту на Капітолійському пагорбі». Так, американська політика — це не про селфі і постики в телеграмі. Це абсолютно свій світ, де цінуються бізнес-плани, тверде слово і бодай перекладач на переговорах.
Три. Сподобалось спростування закиду про тупу колоду від речника Єрмака. «У мене немає амбіцій повністю зрозуміти, як працює американська політика — я прийшов, щоб говорити про країну, яку знаю найкраще: Україну». Окей, чоловіче, а чому ти вліз усіма чотирма кінцівками саме в американський напрямок і пʼять років поспіль навіть не постарався покликати на поміч компетентних людей — дипломатів, економістів, активістів, військових? Є немало людей, які б з радістю поїхали працювати на благо державі хоч з самим упоротим американським чортом.
Чотири. У червні Андрюша поїхав заради контенту в Вашингтон, але його не чекали, і Рубіо зустріч відмінив в останній момент. Зате суспільство всередині країни газлайтили випадковим фото в коридорі, коли Рубіо, очевидно, ішов відлити до WC. І видали це за «обговорили ситуацію на полі бою та нагальну потребу України в протиповітряній обороні».
Пʼяте. Ця стаття — це пряме послання Зеленському, що його Зе-менеджер дурить про нереальні успіхи у Вашингтоні. І клює на Єрмака лише той, хто хоче, аби Україна справді програла.
Мораль? Рейтинг і репутацію Єрмака неможливо підняти ані домкратом, ані пачкою віагри. В нього немає навіть негативної харизми — коли ти умовний поганець Гаррі Олдман, але до тебе аж тягне магнітом.
Любимі люди Зеленського можуть гарно проводити з ним час у качалці, але стають загрозою національній безпеці та суверенітету.
Бо, демократи з респами будуть чергуватись. А втрачати стосунки з США через чоловіка, який раніше торгував сіжками в мафє — не варто.
