"Єрмак - це невід'ємний персонаж вітчизняного конспірологічного мислення" - Євген Якунов

Таке собі постійно діючє Вікно Овертона.

Дивляться в нього і жахаються: от-от змусить тебе їсти діточок чи вдатися до содомії.

І не видно світла в кінці владних коридорів.

***

І раптом - така радість.

"У нас сьогодні справжнє свято"- каже телеведуча з Прямого каналу в день відставки Єрмака.

Популярні блогери досі вітають одне одного з "очищенням".

Наче води освяченої напилися, гештальт якийсь закрили чи просвітлення досягли.

***

Може нам єрмаки долею даровані, щоб час од часу звільняючись від них, відчувати подих свіжого вітру?

Як у тій приказці про "купи козу - продай козу".

Може Єрмак потрібен для того, щоб український кемпбелівський "тисячоликий герой", знову й знову відроджуючись вступав у битву з таким же багатоликим змієм, який теж щоразу реінкарнуючи, служить спільній справі - мішенью в дартсі для богатирських дротиків?

***

Єрмак канув в Лєту. Але Єрмак вічно живий.

Просто він з кожною новою владою змінює прізвище...

Колись це був Діма Табачник - з страшною чорною бородою і диявильською посмішкою.

З сигарою в руках, яка чаділа сіркою.

І смердючий наркотичний дим наводив ману на Кучму, зомбував його, перетворюючи на маріонетку підступного візиря.

І запанувала "дімократія".

"Кучма працює президентом в адміністрації Табачника" - жалілися політики народу.

Два добрих молодці - Горбулін і Лазаренко відтяли голову змієві і чари розсіялися.

Гігант-лиходій виявився безпомічним карликом-горбуном.

І наступила нова ера!

***

Але не надовго.

Місце чорта пусто не буває.

Прийшов ще страшніший "бабай": "Князь пітьми і темників".

Монстр на ім'я "Мертвечук" (від цього мему віяло чимось потойбічним - чи то Гоголем, чи то Стокером, чи то Стівеном Кінгом).

Крижаний погляд, стягнуті шкірою кістки обличчя...

***

Але от пішов він (здавалося, у вічне забуття), і на Печерських пагорбах засяяло нове Око Саурона - всевладний і мстивий (через утрачену посаду прем'єра) секретар РНБОУ, який із почтом інфернальних "любих друзів" підім'яв під себе отруєного, немічного Ющенка і заходився перебирати функції Кабміну.

І лише героїчний очільник президентського секретаріату - О.Зінченко зміг вивести на чисту воду володара зловісного "замку Порошенка", під будівництво якого було вирубано ліс на дніпровських схилах.

Око сяяло недовго.

Його місце біля трону зайняв не менш зловісний Балога, виходець з місцевих "авторитетів", ім'я якого на Закарпатті вимовляли пошепки, і який уявивши себе Макіявеллі, писав чудернацькі відкриті листи Юлі Тимошенко з уїдливими рекомендаціями: як управляти королівством.

***

Опісля був той ще двоголовий чорт Клюєв із сторожовими псами Сівковичем, Деркачем, Захарченком, каратель Майдану, від одного погляду якого вискочив у вікно цінитель "краси гри" і "розводила кошенят" Михайло Чечетов.

Або очільник АП Льовочкін - син головного тюремщика України. (Який сюжет!)

***

І вони всі згинули, як роса на сонці. Але нова влада породила нових "сірих кардиналів". "Кривавого пастора", наприклад.

Скажете: "та він такий милашка!"? Для наближених до тіла - так. Але для "народу" - інквізитор з якоїсь чужої українцеві віри.

А були ще таємний агент ОПЖЗ Райнін, перевертень Свинарчук - Гладковський.

Або ж відставний міліцейський міністр і дебошир Луценко, який мов чорт з табакерки із ролі смотрящего за кнопкодавством у ВР перескочив у крісло генпрокурора. Бо Кум королю...

***

Новий президент - нові нічні лякалки.

Згадаймо попередника Єрмака - Богдана, і той моторошний знімок, де він стоїть за спиною у Зеленського, майже торкаючись зубами його незайманої шиї. Бр-р...

***

Про самого Єрмака не буду, про нього написано стільки і стільки фотожаб запощено, що ні Данте, ні Босху не вигребти.

***

Одне скажу: не сподівайтеся, панове, що Єрмак уже не повернеться.

Повернеться. З іншим обличчям і іншим прізвищем, на іншій посаді і в іншій владі.

Секрет у тому, що Україні потрібен Єрмак.

Магічному нашому мисленню потребен.

***

Бо це той, кого пригрівають на грудях.

***

Той, від погляду якого скисає молоко в коров'ячому вимені, глохне мотор і зникають гроші в хаті.

Той, побачивши якого, треба тричі плюнути через праве плече.

Той, хто винний у всіх наших негараздах.

Той, ким усім нам пороблено.

Той, хто в нашому всенаролному вертепі має грати роль Антихриста...

***

Такі були в українській історії завжди, треба лише ретельніше в ній покопирсатися.

Це вони збивали з правильного шляху на манівці Провідників нації, сварили між собою демократичну опозицію, писали доноси і потайки обнімалися з ворогом.

***

Вони потрібні, як солом'яні опудала під час Масляної, щоб під вино й млинці спалити разом з ними всі причини наших поразок.

Щоб, коли немає в світі справедливості, був хоча би один привід час від часу святкувати перемогу Світла над Темрявою, Демократії над диктатурою, Патріотизму над зрадою.

***

Якщо їх перманентне, екзорсистичне вигнання з влади дарує людям радість, то най буде так.

***

Запишемо цей день у святці.