Завод Берієва в Таганрозі на зв’язку, і його адміністрація нарешті «язиком через рот» доповідає, що у них щось сталося. Статистика зігріває: 14 мільйонів доходу минулого року раптово перетворилися на 65 мільйонів збитків. І це відбувається на піку замовлень: модернізація трьох десятків протичовнових літаків Ту-142, ремонти бортів після «павутини» та оновлення стратегічних Ту-95. Але давайте розберемо цю цифру під мікроскопом.
Чергова «жертва Нептуна» стала в чергу з простягнутою рукою слідом за «Самольотом» та «Камазом». Образливо, чи не так? На балансі підприємства раптово «завалилися» два експериментальні літаки — літаючий радар та унікальна лазерна установка. Ракети влучили прямо в цех, де стояв на обслуговуванні протичовновий Ту-142, фактично перетворивши його на брухт.
П’ять влучань із шести — не просто успіх, це тотальне фарширування начинки заводу. З огляду на те, що бойова частина «Довгого Нептуна» важить 350 кілограмів, а була ще й друга хвиля після дорозвідки, на територію підприємства прилетіло кілька тонн вибухівки. На цьому тлі офіційні 65 мільйонів збитків виглядають просто смішно.
Офіційні 65 мільйонів доларів збитків — це сума, якої вистачить хіба що на нові склопакети, шифер та фарбування стін. Реальні цифри мають мінімум один додатковий нуль у кінці. Один борт А-50 коштує понад 330 мільйонів доларів, і якщо його хоча б посікло осколками та засипало дахом — це вже збитки, що в рази перевищують офіційні звіти.
Найстрашніше для РФ не гроші, а час. Вони втратили ключову базу модернізації своїх «очей» — літаків ДРЛО. Без західних верстатів та унікальних стендів відновлення парку А-50 стає фантастикою.
Програма А-100 "Прем'єр", яка мала замінити старі А-50, відкинута на 5-7 років назад.
Ремонт пошкоджених А-50У (вартість борту $330-500 млн) тепер неможливий. Кожен наступний збитий або поламаний літак ДРЛО — це остаточна втрата "очей" на ділянці фронту в 400-600 км.
Зупинка заводу Берієва зриває контракти суміжників (двигуни, електроніка, авіоніка). Це заморожує обігові кошти галузі в розмірі сотень мільйонів доларів і залишає без роботи тисячі кваліфікованих спеціалістів, яких неможливо швидко замінити.
Окремо варто зупинитися на долі Ту-95МС — цього вінтажного символу радянського «ядерного стримування», який росіяни перетворили на інструмент банального енергетичного терору. Важливо розуміти критичну точку: Росія не здатна виробляти ці літаки з нуля. Кожен борт, що сьогодні злітає з аеродромів «Оленья» чи «Енгельс» — це обмежений ресурс, спадщина минулої епохи, яка має свій фіксований ліміт польотних годин.
Завод Берієва в цій схемі був не просто майстернею, а головним «профілакторієм», де ці «старі ведмеді» проходили довгу та дорогу процедуру омолодження до рівня «МСМ». Саме тут встановлювали нові пілони під ракети Х-101, оновлювали бортові обчислювальні комплекси та перевіряли втому металу в силових конструкціях крила. Коли п’ять «Нептунів» перетворюють цех на купу горілого заліза, вони фактично підписують вирок усій черзі на модернізацію. Без специфічних стендів та стапелів, які були знищені, кожен наступний політ цих стратегів наближає їх до статусу нерухомих пам’ятників, бо замінити вузли, що вийшли з ладу, просто нічим і ніде.
