Не ракетами єдиними: голову держави застрелив власний керівник розвідки – за те, що той “був загрозою демократії”.
Президент Південної Кореї Пак Чон Хі став главою країни у 1961 році – внаслідок військового перевороту, який сам же і очолив. Під час його правління економіка набула грандіозного розвитку: ВВП зростав у середньому на 8-10% щороку. Лише за 15 років Південна Корея із зруйнованої війною країни перетворилася на майже економічного лідера регіону.
Але одночасно економічне зростання супроводжувалося безпрецедентними обмеженнями прав та свобод громадян. Будь-яке вільнодумство каралося арештами незгодних. Також були скасовані прямі вибори. Сам президент Пак Чон Хі казав: “західна демократія не підходить для країни, яка перебуває в стані війни та бідності”. І все це на фоні постійних військових провокацій Північної Кореї, війна з якою призупинилася кілька років тому.
І от у 1979 році, вже на 18-й рік одноосібного правління Пак Чон Хі, він влаштував обід з керівником розвідки Південної Кореї Кім Чже Гю. Все начебто йшло нормально: президент як завжди розпікав підлеглого генерала за недостатню жорстокість у розгоні масових протестів – бо ця “розвідка” по суті була політичною поліцією. Аж раптом генерал побіг у сусідню кімнату, повернувся з пістолетом і почав пуляти у президента та у його начальника охорони. Тим часом охорона генерала перебила охорону президента. Перший пістолет заклинило, то генерал побіг за револьвером і таки завершив почате.
Є у цьому пара моментів, які викликають певні аналогії.
У нас теж війна. І війною виправдовується “обмеження” демократії. Корейський президент у 1979 також заявляв, що “не триматиметься за владу”. Попередньо запровадивши у країні “надзвичайний стан”. І також перетворився на диктатора.
Зеленський, мабуть, чув історію Пан Чон Хі – і тому панічно боїться генералів.
Заледве генерал Малюк почав виявляти перші ознаки наявності власної позиції – був негайно звільнений. Бо якщо ти починаєш відмовлятися виконувати завідомо злочинні наказі – можеш завершити арештом того, хто тобі їх віддавав. Маючи на це повне право, між іншим. І навіть обов’язок.
Керівник ГУР генерал Буданов був переведений на канцелярську роботу.
Генерала Марченко намагалися посадити до в’язниці.
Генералів Забродського, Кривоноса, Хоренко – тихо відправили “у розпорядження” або звільнили у запас.
З генералом Залужним зеко-манда побоюється робити щось подібне, тому від безсилля намагаються хоча б обгавкати через ТГ-роти іванових-петрових.
Спростування Залужним цих маніпуляцій (в інтерв’ю Assossiated Press) було сприйнято клоунократією – та і частиною суспільства - як “початок передвиборчої кампанії”. Навряд чи Залужний планував цю кампанію, але спільними зусиллями Офісу та колосальних громадських очікувань – змушений наразі вести себе як дійсно політик: щоденні дописи у ФБ, відновлення активності YouTube-каналу, живі публічні виступи.
Ну а шо ви хотіли: якщо постійно кликати вовка – то він колись неодмінно прийде.
Знаєте, злочинна влада завжди усвідомлює, що вона злочинна – і тому ніколи не віддасть повноваження добровільно, навіть чітко розуміючи свою антинародність.
Лише примус може відірвати паразитів від смоктання крові народу.
Янукович свого часу ні за що не хотів віддавати владу – попри масштабні багатомісячні протести. Усі були проти нього – але йому було пох. “А шо ви мені зробите” – ось був його непробивний аргумент.
Такий самий аргумент наразі у Зе-банди: “а шо ви нам зробите, поки триває війна? Нічого? То терпіть - і не вякайте.”
І ми терпимо. Терпимо мінідічей, шашлики, спробу обнулити НАБУ/САП. Терпимо тупі обіцянки “три тисячі Фламінго на москву”, клятви не підвищувати комунальні тарифи, мільярд дерев і мільярд гігават. Терпимо “це найкращий Голова СБУ” - і ще безліч іншої неймовірної тупості, брехні та небувалою за масштабами корупції. Яка під час війни означає лише одне: мародерство. Під час Другої Світової за мародерство розстрілювали просто на місці злочину.
Але сьогоднішня історія – про колишнього президента Південної Кореї Пак Чон Хі.
Якого застрелив керівник його ж розвідки під час вечері. Існує ще версія, нібито президент сильно образив генерала у присутності жінок – але якось не дуже в неї віриться. Керівник розвідки з багаторічним досвідом і раптом настільки образився на свого шефа, що у пориві гніву застрелив його – у це важко повірити.
Причини мають бути сильно глибшими. І вони очевидно були.
P.S.: фото - з реконструкції вбивства Пак Чон Хі під час розслідування
