Під обмеження потрапила більша частина видобутку — до 80%, можливості обходу через нафтопереробку фактично закриті, а зовнішній попит продовжує скорочуватися. На цьому тлі дисконт Urals до світових цін різко зріс.
Експортні потоки, які ще донедавна залишалися відносно легальними й керованими, дедалі більше впираються в логістичні обмеження. Основними вузькими місцями стають дефіцит суден, залежність від «тіньового флоту» та обмежені можливості морського зберігання нафти.
Значна частина російської нафти вже у 2025 році транспортувалася в обхід цінової стелі G7, що різко підвищило витрати й ризики для експортерів. Навіть східні сорти, зокрема ESPO, які постачаються до Китаю, продаються зі значним дисконтом до Brent, що підточує валютні надходження кремля.
Ключовим ризиком для галузі залишаються вимушені зупинки видобутку в Сибіру в зимовий період. Нафтокомпанії намагаються відтягнути цей сценарій, адже консервація свердловин у морозних умовах загрожує незворотними втратами продуктивності.
У разі реалізації такого сценарію російська нафтова галузь може зіткнутися з довгостроковим падінням видобутку та подальшим звуженням експортних можливостей.
