Сьогодні розповім про республіканців. Наступного разу - про демократів.
Наразі два основних чинника у міжнародній політиці залишають мало надії на те, що путін найближчим часом залишить Україну у спокої.
По-перше, це політика Трампа. Вісім місяців хаотичних, наївних і безуспішних його спроб завершити війну в Україні та зустріч з кремлівським вбивцею в Анкориджі поставили хрест як на міфі про особливі стосунки Трампа з путіним, так і на міфі про здатність американського президента укладати угоди з диктаторами і стронгменами.
Угоди не відбулося, особливих стосунків немає, і єдиним результатом переговорного марафону стало постійне відкладання жорстких заходів щодо москви, про які Трамп періодично згадував, але від реалізації яких щоразу ухилявся. Не путін виграв, а Трамп про*рав ці місяці — незалежно від того, чи стало це результатом його початкового задуму, чи необґрунтованої самовпевненості.
По-друге, це апогей правого популізму, який продовжує розтікатись по по світу. Синергія між рухом Трампа «Зробимо Америку знову великою» та набираючими силу європейськими правими популістами очевидна. Ці сили єдині у своєму рішучому неприйнятті масової імміграції, скептицизмі щодо міжнародних інститутів та ненависті до демократії та еліт, які вони не безпідставно зображують винними у хаосі останніх 35 років. І путін зробив те, що він робить завжди - осідлав чергову хвилю демократичного Заходу, яка прагне цю демократію знищити. Ось такий парадокс...
У США політики нової формації вже зробили як переоцінку здібностей Трампа навести порядок в економіці своєї країни (де той розпіарений DOGE?), так і можливості вирішувати проблеми світової політики. Там і там результатів майже зеро. Ті "шість війн", які він, нібито, зупинив, було зробити відносно легко, зважаючи на величезні економічні та військові можливості США. Але Трамп залишається безсилим перед Євросоюзом, Китаєм, Індією, Бразилією і навіть росією.
Все це бачать, як демократи, так і та здорова частина республіканців, для яких символом партії залишаються Рейган та Маккейн. І саме ця частина респів розуміє: трампівська МАГА - не панацея, а евтаназія партії.
От вчора чи не всі українські видання написали, що Україна втрачає ще одного союзника в керівництві Республіканської партії - конгресмен від Техасу Майкл Маккол, який вважається палким прихильником Києва, не захотів переобиратись до Палати представників наступного року.
Дійсно, Маккол провів шість років на чолі Комітету з внутрішньої безпеки і очолював Комітет із закордонних справ. Проте мало хто знає, що Маккол не просто йде, а використовуючи свій вплив, та не будучи пов`язаним з Трампом політичними зобов`заннями, готується очолити кампанію по просуванню у владу нової хвилі республіканських політиків - саме тих, хто сповідує "яструбиний" підхід у зовнішніх відносинах та свого роду "рейгономіку" у внутрішній політиці (не самий популярний термін, але саме такий підхід дозволив свого часу Рейгану вивести країну з економічної кризи).
Поряд з Макколом, який взяв на себе роботу по відродженню олдскульної партії, перебуваючи за її офіційними рамками, в Білому домі та Конгресі таку роботу вестимуть Рубіо та Грем.
Одразу хочу дещо пояснити щодо Рубіо. У багатьох з вас упереджене ставлення до цієї постаті з тієї причини, що у більшості випадків він вимушений повторювати тези свого боса.
А як по-іншому, знаючи характер Трампа, змінити його ставлення до того чи іншого питання? Тільки граючи на двох скрипках одночасно. З однієї сторони, публічно вихваляти свого боса і повторювати його тези, з іншого - вливати в його вуха потрібну інформацію.
Ви навіть не уявляєте, яку величезну кулуарну роботу провела ця людина (я про Рубіо), зумівши відтіснити від тіла Трампа абсолютних українофобів Хегсета та Венса! Той тиждень у березні, коли Україна жила без американських розвідданих та інших дуже важливих для нас речей, став найважчим в історії ЗСУ за всю війну. І саме Рубіо тоді вмовив Трампа наперекір думкам Венса і особливо Хегсета поновити статус-кво на нашу користь. Про розум цієї людини говорить і те, що Рубіо вдруге за всю історію США вдалось одночасно зайняти посади Держсекретаря і Радника з питань нацбезпеки - теж успіх для України. Не миттєвий, але перспективний. Чи ви думаєте, що політичні питання у США можна вирішувати, як у Малі - хто зранку першим застрелив президента, той на три найближчі доби і начальник? Ні, у Вашингтоні це так не працює. Там для політичного успіху треба пройти довгий шлях інтриг та багатоходівок.
І ще дещо про Рубіо. Він народився у сім'ї кубинських іммігрантів, які люто ненавиділи Кастро та СРСР. Нинішній же Держсекретар не стільки симпатик України, скільки принциповий та непримиримий русофоб. Нинішня посада спонукає його грати у "нейтрального миротворця", яким себе виставляє Трамп, але те, що саме Рубіо, а не Венс з Хегсетом відповідно до двох своїх посад, "сидить" на вухах президента США, не дають останньому остаточно здати Україну на поталу москви. Щоб впевнитись у моїх словах, просто наберіть у Гуглі "Рубіо русофоб", і ви побачите потоки ненависті росіян до цієї особи.
Третім "яструбом" (представляє законодавчий орган США) є Ліндсі Грем. Він також вимушений грати в рамках правил Трампа, але зі свого боку намагається чинити опір магівцям, які окупували Конгрес. Зокрема, "яструби"-республіканці Грем та Фіцпатрик, які виступають за санкції проти росії, розробили нову стратегію: вони мають намір пов’язати ці заходи з законопроєктом про фінансування федерального уряду.
Цей прийом — дітище Грема, який уже кілька місяців підштовхує колег і адміністрацію до прийняття вторинних санкцій щодо таких країн, як Індія та Китай, які підтримують військову економіку Москви. Ідея полягає в тому, що, пов’язавши цей захід із тимчасовим законопроєктом про фінансування уряду, лідери Республіканської партії в Конгресі могли б подолати ізоляціоністів зі своєї власної партії та внести важливий законопроєкт із зовнішньої політики, не викликаючи гніву Трампа.
Грема та Фіцпатрика підттримує все більше республіканців. Ось декілька їх останніх висловів:
◽️Том Тілліс, сенатор-республіканець від Північної Кароліни:
Росія грає. Вони зараз просто грають нами, як на піаніно. Путін отримав усе, чого хотів. Він отримав доступ до президента з червоною доріжкою.
▫️Джоні Ернст, сенаторка від Айови:
Час рухатися щодо санкцій проти росії. Трамп хоче дати всі шанси миру, але путін зараз грає ним, і президент, здається, це розуміє. Він був слабким щодо росії.
◽️Дон Бейкон, конгресмен-республіканець від штату Небраска:
Думаю, він чудовий з Іраном, але жахливий щодо росії. Він не може назвати путіна загарбником і чітко вказати, хто винен у цій війні. Треба діяти жорстко.
❗️Будучи принциповим прихильником Демократичної партії (про нові тенденції, які відбуваються в її кулуарах, я розповім у наступному матеріалі), мені дуже хотілось би, щоб республіканці не зникли з політичної арени (та це й неможливо), а повернули собі честь, гідність та Modus operandi своїх олдскульних попередників.
