Спробую показати чому така логіка є хибною. Почнемо з того, що насправді контроль в цьому випадку значить лише безпеку цивільному судноплавству.
І тут варто виділити один дуже важливий момент. Створити загрозу легше ніж забезпечити безпеку. Елементарно тому, що для створення загрози треба менше засобів, ресурсів
Можна запустити невеликий БПЛА на аеропорт і це реальна загроза. А от захистити аеропорт від БПЛА, то це треба купа технічних засобів для виявлення, подавлення, ліквідації.
І якщо одна сторона нападає на цивільний сектор противника, а інша не може його захистити, це не говорить про слабкість другої сторони. Це лише говорить, що дане завдання є дуже складним саме через неспівставність зусиль.
Періодичні теракти в розвиненому світі постійно демонструють, що навіть маючи сучасні інструменти стеження, розвідки, знайти окремого терориста дуже важко навіть всередині країни. І це не говорить про слабкість країни, а лише неймовірну складність завдання по виявленню, що впирається в ту саму неспівстаність зусиль.
Коли ж ми говоримо про Ормузьку протоку, то для контролю над протокою використовуються інструменти того самого тероризму.
І саме важливе. Головне завдання тероризму не реальна, а гіпотетична загроза. І паніка, яку ця гіпотетична загроза може створити. Бо таким чином, терористи переконують суспільство, що вони набагато сильніші ніж є насправді.
І в даному випадку я лише говорю, що контроль Ірану над протокою не є показником сили. А неспроможність США захистити протоку не є показником слабкості. Все.
