Обидві сторони надіслали високопоставлених представників. Делегацію США очолили міністр фінансів Скотт Бессент, міністр торгівлі Говард Лутнік та торговий представник США Джеймісон Грір, а Китаю — віцепрем'єр, член Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Хе Ліфен та міністр торгівлі Ван Веньтао.
Паралельно звідкись поповзли новини, що Сі втрачає владу, захворів, закульгав на ліву ногу. Ну, то таке — все це фігня. Так чи інак, перше засідання китайсько-американської дружби таки сталося і продовжиться завтра. Поки що якихось притомних новин не надходило, якщо звісно не вважати такими "We are doing well with China. China’s not easy" від Трампа, двох офіційних речень від «Сіньхуа», вже відомих тез про рідкоземи від Bloomberg та того, що перемовникам принесли пакети з їжею з елітного ресторану Ottolenghi.
Що треба розуміти нам? Хоча експорт з Китаю до США і впав на 35% — тобто як за часів ковіду — карт насправді нема у Трампа. Бо відсутність рідкоземів — велика проблема для автомобільної та багатьох інших галузей промисловості. Автовиробники вже б’ють на сполох, бо ця трампівська тарифікація може вилізти боком і перерости в третій за останні п’ять років масштабний збій у ланцюгах поставок. Бо Китай контролює до 70% світового видобутку рідкісноземельних металів. Така реальність.
І треба розуміти, що ця зустріч перших осіб навряд чи про якусь суттєву домовленість. Бо я не знаю, чи може Сі аргументовано казати про тарифи, обсяги й оцю всю фігню, але ми точно впевнені, що Трамп не в змозі аргументовано говорити про економіку. Він нею не цікавиться, не розуміє наслідків своїх дій, ні обсягів, ні нічого.
Тому варто повірити у ті чутки, що з’являлися раніше: є якась робоча група, де китайські й американські урядовці вели попередні перемовини. І якщо вони до чогось дійшли, то ми можемо побачити якусь домовленість. Тіпа: пожали руки, зробили селфі, дали Трампу можливість влаштувати своє реаліті-шоу про те, що всі з ним домовляються, і після цього буде офігєнний результат. Хоч він і не буде насправді офігенним для США, але Трамп скаже, що «це новий класний діл», що «ми Китай прогнули» і т.д. А Китай скаже те саме для своєї аудиторії, що б там не було насправді.
А от якщо ці робочі групи ні до чого не дійшли — то нічого, окрім показухи та демонстрації рішучості кожної зі сторін «їбашитися до талого», особиста зустріч не дасть. І якщо так, то позиції у Сі сильніші. Так, тарифікація дійсно шкодить китайській економіці, але Китай — не демократія. Попри падіння експорту, ми не бачимо бунтів у Шанхаї, Шеньчжені чи ще десь. Ми бачимо бунти у Лос-Анджелесі.
Тож, якщо домовленостей не досягнуть — це буде міцний ворнінг, що кожна сторона готова битися до кінця, і Китаю нема жодних причин відступати у цій боротьбі. Вже завтра подивимось, що вийде.
