Стара хатка з червоної цегли, побудована в 60-х, прикрита сірим шифером. Всередині холодно. Бабця завішує вікна старими ковдрами, і якщо їх відсунути, щоб було світліше в кімнаті - можна відчути, як назустріч несеться потік холоду.
На підвіконні стоять змерзлі кімнатні квіти, в старих горщіках на таких саме стареньких блюдечках. Поряд - старі жовті газети, купка церковних книжечок.
Машці вже п'ятнадцять, і тут її справжній дім. Зараз інші кімнати закриті, дерев'яні двері час від часу скриплять, коли бабця ходить туди за якимись речами. Двері не зачиняються повністю, залишаються щілини, і їх бабця також завішує ковдрами. Вони вдвох цією зимою виживають в одній кімнатці, де тісно, але в кутку стоїть газова піч, і коли росіяни б'ють по Харкову й занурюють місто й селища навкруги в темряву й холод - тут можна якось чекати весни. Покласти цеглини зверху й в маленькій кімнатці з'явиться тепло.
- Мати твоя хоча б забігла на півгодини, подивитися, як ти тут... - бабця ворчить. Миє тарілки в холодній воді. Шкіра на її руках вкрита зморшками й старечою пігментацією, від холоду ломить кістки. - Зовсім не переймається ця хвойда твоєю долею...
Машка вже розуміє, що її мати будує особисте життя. Але досі думає, що в чомусь винна, що якась не така, що мати кинула її на бабцю й з'являється раз на кілька тижнів.
Бабця лається вголос, але ж дбає як вміє. Вмовляє їсти й сварить за короткі спідниці. Наче сувора, проте потайки кидає погляди, сповнені болю й тепла, а вночі вкриває сплячу Машку своєю пуховою сірою хусткою. Потім сідає біля свічки й перечитує свої старі церковні книжечки, що їх так завзято намагається нав'язати й онуці. Та тримає оборону й мріє про доросле життя. Будує плани й точно знає, що таке її виживання в хатці з ковдрами - тимчасове.
Бабця читає повільно, іноді пошепки, вголос, думаючи, що Машка спить. Але та закриває очі й відчайдушно мріє про весну.
Світла немає багато годин. Робити, окрім спати, в старенькій хатці нічого. В темряві ледь видно два ліжка під стінами, посередині стілець зі свічкою. В кутку газова піч з цеглинами. Поки не чутно вибухів, тільки сусідський собака інколи жалісно завиває.Їх знайшли на ліжках через декілька днів. Вчаділи від газу. Машка до весни не дожила, хоча так мріяла...
P.s. Реальні такі випадки цієї зими все частіше. Про один з них прочитала нещодавно. Знайшли підлітка й чоловіка, у нас, на Харківщині.
Дописую ці рядки під звуки вибухів. Повідомляють, що балістика. Так зване "енергетичне перемир'я" закінчилось.
