На фото список країн, чиї армії погодились марширувати на Красній площі 9 травня.
Білорусь давно не потребує коментарів. Сидить на кредитах від росії та Китаю, які закрити не може. Відірватись від російської мови не може. Є полігоном та трампліном водночас - звідти зручно йти на країни Європи й в Україну. Їх руками росіянам зручно хапатися за гаряче - в разі чого "нас там нєт". Сидіти на такому шпагаті з неможливістю відмовитися - НЕ зручно. Але доводиться.
Казахстан, на мій погляд, наче й виглядав притомним щодо війни в Україні, на рівні народу точно, але напевно незалежність від Китаю, в тому числі й від позиції Китаю - на обрії не світиться. Я так припускаю. Не зовсім НЕзалежна країна в такому випадку, наче в коліщатах між росією та Китаєм.
Киргизстан, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан - весь цей "стан" працює на росії. І ганяють їх за звичкою, і вигнати повністю не можуть - це тепер ширма для російської так званої статистики. Самі росіяни закінчуються - ці їм на заміну. Навіть в московських школах в списку учнів більшість прізвищ з цих залежних "станів".
Лаос застряг в ідеології комунізму. Мабуть, для них навіть за честь помарширувати біля старої мумії на російській площі.
Єгипет - хочуть побудувати першу єгипетську АЕС "Ед-Дабаа", разом з росіянами (та вдарте ж по російській енергетиці нарешті). І запустити нові рейси на літо з багатьох російських міст. Єгипту не все-рівно, хто засирає їх готелі - вони звикли саме до російських туристів і їх рівня. Проте нерідко саме їх заселяють в готелі з тарганами.
Як же можна руйнувати такі неймовірні стосунки? Треба помарширувати, особливо після спільних військових навчань.
Монголія - поставки туди російських енергоресурсів. А ще Ерденет. "Самый русскій город в Монголії". Руда і її експорт, спільне з росіянами видобування. І знову залежність.
Китай хитрий. Він буде марширувати тими вулицями, які напевно вважає своїми, на правах хазяїна, який почав з того, що просто підібрав під себе російський ринок та витіснив багатьох російських виробників. Я би не називала Китай запрошеною стороною. Тут все навпаки.
Азербайджан наостанок. Я засмучена. Як же так? Він же адекватний. Там і гордість, і норов. Що це? Навіть попри те, що він в орбіті Китаю, і історія зі збитим росіянами літаком... Ось по ньому у мене питання, напишіть ваші думки. Там просто прагматизм?
