Штілерман:
«Ми можемо за одну добу прикрити весь нафтовий експорт Росії у Балтійському і Чорному морі. За одну добу»
Берлінська:
«Я підтримую цю ідею, це дійсно вже зараз можливо зробити технологіями.
Все що нам потрібно - політична воля.
Якщо президент України дасть зелене світло - ми зупинимо потік грошей, який спонсорує російські Орєшніки через продаж нафти.
Тече нафта, повертається в РФ доларами-летять ракети-тече наша кров.
Значить зупиняємо нафту.
Після таких страшних ночей як сьогодні ми маємо дати окупантам цей урок».
А «Дружбу», через яку транспортується близько 260–300 тисяч барелів російської нафти на добу і потік грошей (а це десь 27- 28 мільйонів доларів кожен день), який спонсорує Орєшніки, не пробували перекрити?
А то ж «тече нафта, повертається в РФ доларами-летять ракети-тече наша кров».
Ні, не пробували зупинити?
За одну добу.
Чи «ета другоє»?
На це у Зеленського немає політичної волі і грошей не дасть.
*
Машу знову понесло...
Дайте їм ще 300-500 мільярдів доларів, ще пару форумів, десяток «стратегічних» презентацій і ще трохи пафосних ефірів - і вони взагалі поставлять Росію на коліна «за одну добу».
Ну що це за цирк взагалі?
Мене реально дивує, наскільки легко у нас деякі люди починають говорити мовою глобальних геополітичних ультиматумів, сидячи у Facebook між ефіром і черговим «відкритим зверненням».
«Ми можемо перекрити весь нафтовий експорт Росії».
«Все, що потрібно - політична воля».
«Президент дасть зелене світло - і ми зупинимо потік грошей».
Серйозно?
Тобто весь НАТО, США, Британія, ЄС, морські коаліції, санкційні механізми, глобальні страхові ринки, турки з протоками, Китай, Індія, тіньовий флот РФ, вся складність світової логістики - це все, виходить, просто чекало на пост у Facebook і «політичну волю»?
Я інколи не розумію, де закінчується військова аналітика і починається банальна інфоциганщина воєнного часу.
Бо говорити про удари по логістиці РФ - це нормально.
Говорити про морські дрони, асиметричну війну, економічний тиск - теж нормально.
Україна реально показала світу дуже сильні технологічні рішення.
Але коли це подається в стилі «ми за добу все перекриємо, просто влада не хоче», то це вже не стратегія.
Це маркетинг емоцій для виснаженого суспільства.
І найгірше тут навіть не пафос.
Найгірше - це створення у людей ілюзії, що існують прості кнопки для складної війни. Що достатньо «дати добро» і все магічно вирішиться. Що вся проблема не в ресурсах, не в балансі сил, не в міжнародній політиці, не в ризиках ескалації, а просто в тому, що хтось «не дає команду».
Це мислення рівня телемарафону і TikTok, а не серйозної держави у великій війні.
Бо реальна війна - це не Marvel.
Там немає чарівної кнопки «перекрити Росію за добу».
І коли публічні люди починають продавати суспільству такі спрощення, то вони працюють не на тверезість, а на чергове емоційне сп’яніння.
