І війна стала лакмусовим папірцем, щоб проявити певні людські якості.
Корупція або байдужість - вони як вулиця з двостороннім рухом. Ми маємо суспільство, поїдене корозією радянщини, а потім того устрою, який нам та радянщина обрала після отримання нами незалежності. І ми маємо владу, яка є плоть від плоті такого суспільства.
Якщо суспільство дає хабар - то влада бере. Якщо влада вимагає хабар - то суспільство його дає. Це про більшість, нажіль. І так ходити нам по тому колу нескінченно, бо вийти - це подолати інерцію, звичку, деградацію, цинізм, зрештою.
І кого змінити легше? Суспільство чи владу? Бо мені здається - владу. Попри величезний спротив, при досить жорстких правилах, суспільство має шанс навчитися. Досить, може, невдалий приклад, бо не глобальний - але мої харківські реалії свідчать мені про певні наші перетворення. Я ще пам'ятаю часи, коли ми мали брудні вулиці - і бачу сьогодення, коли маємо дуже чисті. В першу чергу тому, що встановлено величезну кількість смітників, і людина знає, що завжди в метрах від неї є куди викинути той стаканчик з-під кави. Спочатку вони були встановлені, і люди звикли та навчилися, і зараз чистота досягається тим, що переважна більшість не дозволяє собі кидати сміття під ноги. В масштабах цілого міста це, мабуть, все ж таки суттєве перетворення.
Коли влада встановлює чіткі правила для викорінення корупції, як того ж сміття - корупція зменшується. Люди привчаються. Нехай, за роки, нехай за десятиліття. Думаю, що так мало би бути, і могло би бути. Є таке розуміння: при тобі можна. Або при тобі НЕ можна.
Але влада не встановлює їх, ці правила. Влада очолює. Влада толерує. Влада називає цінники. Влада заробляє на війні - сьогодні вже точно ЦЯ влада заробляє на війні. Бо в кожному дроні закладена сума на відкат чиновнику, і це огидно.
Інколи можливо навпаки, коли суспільство виховує владу - але тільки якщо це здорова частина суспільства (а вона в нас маленька), і якщо влада уособлює здорову частину суспільства (а вона уособлює хвору). В підсумку хвора влада співпрацює з хворим суспільством, яке її обрало - а як же війна? І тим більше - як же перемога?..
