Поза всяким розумним сумнівом, дрони ЗСУ дістали Кремля за гланди. І зовсім не через рот))) Відтак Путєн просто не може продовжувати війну на старому рівні, бо так він реально здохне під гньотом українських санкцій на нєфтянку. За оцінкою «Financial Times», у нього є чотири варіанти ескалації:
Перший – це звичайні дії на полі бою з Україною.
Другий – ядерна зброя.
Третій – прямий напад на НАТО.
Четвертий – «гібридна війна» – таємні зусилля Росії щодо нападу на західну інфраструктуру або окремих осіб.
Самий стрьомний варіант – ядерний. Тому Зеленський кинувся заспокоювати західників саме від нього, нагадавши про давню позицію Китаю: «Китай дуже чітко і дуже твердо відповів, навіть у формі ультиматуму, що навіть думки про застосування ядерної зброї бути не може».
«Bloomberg» дізнався у одного з європейських чиновників, обізнаного з розмовою, що високопосадовці Китаю підтвердили, що передали це повідомлення Москві під час переговорів із західним урядом напередодні саміту НАТО цього тижня.
Тут також варто нагадати, що недавно Путєн також тиснув на Лукашенка, щоб той включив Білорусь в війну. Але Лукашенко у червні злітав у Китай, отримав від китайців підтримку «суверенітету» і заявив, що Білорусь не включиться в війну. Мовляв, напад Путєна на Україну – то не наша війна.
В общім, виглядає так, що найкрайніший варіант Путєну не дозволяють. І тому він має петляти іншими манівцями.
У Путіна закінчуються варіанти дій
Цього вікенду над Санкт-Петербургом здіймалися стовпи диму після того, як українські дрони завдали удару по нафтовому терміналу міста. У Москві біля тих АЗС, що ще працювали, утворилися довгі черги.
Зростаюча частота та точність ударів українських безпілотників великої дальності спричинили найбільшу паливну кризу в Росії за останні десятиліття. Це також посилило відчуття, що хід війни змінився. Марк Карні, прем’єр-міністр Канади, минулого місяця заявив: «Ми, німці, британці, французи — всі вважаємо, що ситуація змінилася . . . Путін програє».
Однак мало хто вірить, що російський лідер просто визнає поразку, тому західні політики готуються до літа ескалації конфлікту. «Питання, яке ми всі собі ставимо, — каже один із них, — полягає в тому, що ж зробить Путін?»
Загалом серед західних стратегів існують дві школи думок. Перша вважає, що ми вступаємо в дуже небезпечний період і що загнаний у кут Володимир Путін, ймовірно, вдасться до агресивних дій, намагаючись змінити хід війни. Друга школа стверджує, що реальні можливості Путіна щодо ескалації насправді досить обмежені. Тож більша небезпека може полягати в тому, що західні політики настільки злякаються загрози російської ескалації, що почнуть тиснути на Україну, аби та відступила.
Існує чотири основні шляхи ескалації. Перший — це звичайні військові дії на полі бою проти України. Другий — ядерна зброя. Третій — прямий напад на НАТО. Четвертий — «гібридна війна» — таємні спроби Росії завдати удару по західній інфраструктурі або окремим особам.
Існують очікування, що протягом літа Росія кине більше військ у «м’ясорубку» на лінії фронту. Нещодавно Путін заявив, що його війська захопили місто Костянтинівка — ключову ціль Кремля у східній Донецькій області. Однак ці заяви були спростовані та висміяні Володимиром Зеленським. Західні чиновники вважають, що зараз Росія втрачає військових швидше, ніж встигає їх поповнювати — зі швидкістю 35 000 загиблих або поранених на місяць. Існують припущення, що Путін може оголосити загальну мобілізацію шляхом призову. Але це може спричинити негативну реакцію громадськості.
Після понад чотирьох років кровопролитних боїв мало що вказує на те, що Росія стоїть на порозі вирішального прориву. Бажання Путіна помститися та ескалації конфлікту може, навпаки, проявитися у вигляді ще більш безрозбірливих ударів — таких як ракетні та дронні атаки, що минулого тижня забрали життя 30 цивільних осіб у Києві. Проте ці тактики, хоч і жорстокі, навряд чи зможуть переломити хід війни.
Протягом усього конфлікту Путін та його оточення неодноразово натякали на можливість застосування Росією тактичної ядерної зброї. Однак зараз ці погрози сприймаються менш серйозно, ніж на початку війни. Західні політичні діячі вважають, що лідер Китаю Сі Цзіньпін попередив Путіна про недопустимість застосування ядерної зброї. Вони також вважають, що Кремль усвідомлює ризик того, що Захід може втрутитися безпосередньо у війну, якщо Росія застосує ядерну зброю. Сама лише частість ядерних погроз з боку Путіна та його оточення зменшила їхню залякувальну силу. Як висловився один західний чиновник: «Він знецінив валюту».
Деякі західні лідери натомість готуються до російської провокації, спрямованої проти країн Балтії або Польщі. Представники служб безпеки Латвії заявили, що Росія «готує військові провокації», які, ймовірно, спрямовані саме проти них.
Прямий російський напад видається малоймовірним. Але західні стратеги вже давно стурбовані можливістю певного роду російського втручання, яке можна було б видати за відповідь на агресію НАТО або за крок, спрямований на захист російськомовного населення в країнах Балтії. Можливо, мета полягає в тому, щоб спровокувати військову та дипломатичну кризу, яка розколе західний альянс, що призведе до посилення тиску США на Україну з метою змусити її піти на територіальні поступки.
Але чи справді Путін ризикне на це? Протягом останніх чотирьох років він завжди уникав прямої конфронтації з НАТО, незважаючи на побоювання, що Росія може атакувати лінії постачання та бази на території НАТО, через які до України надходить зброя. Ескалація конфлікту в Балтії також може вимагати перекидання російських військ з українського фронту. Путін також мав би врахувати ймовірність того, що відкриття другого фронту безпосередньо на території НАТО може закінчитися катастрофою — з ризиком потенційного приниження для Росії.
Залишається гібридна війна. За останні чотири роки її вже було чимало. Серед найвідоміших епізодів — замах із підкладенням бомб у посилки DHL та спроба вбивства глави «Райнметалл», провідного німецького виробника зброї. Росія продовжує демонстративно вивчати ключову західну інфраструктуру, таку як підводні кабелі та енергетичні трубопроводи.
Але гібридна ескалація, спрямована проти цивільної інфраструктури, також несе ризики. Майже немає сумнівів, що Захід може завдати удару у відповідь. Представники служб безпеки зазначають, що Росія, США та їхні союзники, а також Китай, можливо, вже розмістили кібернетичний еквівалент нерозірваних бомб у критичній інфраструктурі один одного.
У Путіна, безперечно, є варіанти ескалації. Його проблема в тому, що всі вони погані. Проте майже немає ознак того, що російський лідер готовий визнати поразку. Тож Україна та її західні союзники готуються до небезпечного літа. Якщо їм вдасться його пережити — при цьому неухильно посилюючи тиск на Росію — вони сподіваються, що Путін та його оточення до кінця року будуть змушені змиритися з реальністю та відмовитися від своїх максималістських цілей. Кінець війни в Україні, можливо, нарешті стане видимим
