Минулої п’ятниці голова ФРС надихнув ринки. Хоч він був як завжди зважений, як би сказав Трамп «нудний», але спекулянти почули в його словах, що він готовий знижувати ставки. І не важливо, говорив він це чи не говорив. На тлі його виступу ринки додали майже півтора відсотки за один раз, піднявшись знов до рівня історичних максимумів. Де і лишаються досі, навіть незважаючи на очевидні потуги президента США взяти під контроль Федеральний Резерв по прикладу Ердогана. Власне чим це закінчилось для турецької економіки всі мають пам’ятати дуже добре. І коли цього тижня Трамп заявив, що звільняє одну членкіню Федерального резерва, десь мала заграти музика з турецького серіалу. Незважаючи на те, що і причин для звільнення немає, да і права такого у Трампа ніколи не було. Але коли його це зупиняло. Тим не менш, у спекулянтів і інвесторів, яким пообіцяли цукерку, такий добрий настрій, що вони вирішили поки що ігнорувати загрозу незалежності ФРС. Тим більше, що поки що сама Ліза Кук, та сама членкіня, нікуди йти не збирається. І цікаво лише, чи пошле тепер Трамп за нею агентів ФБР. Все це разом привело до ситуації, що реакція ринків, що єдині можуть зупиняти Трампа коли на нього находить натхнення, була дуже помірна. Трохи в доларі, трохи в облігаціях. Але дуже скромно як для такого потенційного удару по довірі до регулятора. А ринок акцій, здається, цього взагалі не помітив.
І от вже ранок п’ятниці індекс S&P500 відкриє на позначці 6501 пункт, що на 130 пунктів вище, ніж тиждень тому. Та і в принципі цифра красива. На ринку складається ситуація, коли страху немає, а є тільки жадібність. Власне, якщо криза і стається, то якраз в той момент, коли очі затуманює жадібність. Що правда, не завжди і такі моменти криза стається. І це дозволяє зараз ринкам входити в осінь в чудовому настрої. Гірше інших настрій в Індії, де починають діяти вторинні американські санкції. Які дуже активно захищають усі посіпаки Трампа. З іншого боку сам моді пішов на принцип і навіть не бере слухавку, коли дзвонить Трамп, що створює певну тупіковість цій ситуації. Одночасно, у вересні імпорт російської нафти до Індії зросте на 10–20% порівняно з серпнем, тобто на 150–300 тисяч барелів на добу. Це майже дорівнює обсягам падіння російських поставок у країну за останні два місяці. Таким чином Моді посилає сигнал що він посилає Трампа, надихаючись тим, як його завзято посилає Путін, обстрілюючи Київ. Тим більше, росіяни дають ще більші знижки, знаючи, що жадібність править балом не тільки на американських фондових ринках. Та й потужності російських НПЗ останнім часом чомусь різко знизились, що робить більшим профіцит нафти на ринку і тисне на ціни.
Серед ринків, що розвиваються, страждала цього тижня не тільки Україна. Один із любимчиків ринку, Аргентина, раптом опинилась під ударом. Як виявилось, президент Аргентини, чиї реформи дуже подобаються ринку, також має свій офіс. Що не дивно. Але там головою офісу у нього навіть не друг дитинства чи улюблений продюсер, а просто власна сестра. Трапляється. І от ця сестра, як виявилось, вела розмови і справи в дуже знайомому українцям стилі. Та й аргентинцям також. І от аргентинцям це не дуже сподобалось, коли вони прочитали подробиці після того, як з ними вийшли місцеві антикорупціонери, яких не встигли розпустити і до яких не встигли прийти місцеві контррозвідники і які тепер можуть святкувати, що спіймали велику рибу. І цей скандал загрожує в тому числі президенту, що, звісно, лякає інвесторів. Бо як відомо, Аргентина не просто так стала серійним дефолтером і там за кожним реформатором, що наводить лад, приходить соціаліст, що завзято руйнує економіку, доводячи її як до чергового дефолту, так і чергового реформатора, що вимушений все виправляти. І зараз в Аргентині з’явився ризик прискорення цього циклу.
А от український сектор єврооблігацій продовжує перебувати під тиском розчарування спекулянтів і інвесторів у тому, що швидкий мир все ніяк не настає. І всі сподівання, що зустріч на Алясці закінчиться мирною угодою, продовжують танути. І на тлі і так дуже не ліквидного ринку, бо, власне, серпневі відпустки ніхто не відміняв (навіть в Україні серед українців цього року значний приріст тур поїздок в порівнянні з роком минулим, незважаючи на війну і загальне бідкання), це тиснуло на ціни. В результаті суверенні єврооблігацій втратили 2-3 пункта за останній тиждень. В корпоративному сегменті було тихо. Навіть власники єврооблігацій Укрзалізниці раділи тихо, споглядаючи, як дивним чином вирішилось питання з компенсацією компанії низьких тарифів, а значить і з наявністю грошей для виплати купону. Українська влада так і не наважилась підняти тарифи для вантажних перевезень, зато знайшла гроші (8 млрд грн) для фінансування дефіциту, який виникає через це і через дотування пасажирських перевезень, в іншому кармані.
Власне крайнім виявився Кличко і кияни. Певно, бо в них є гроші. І чому б тоді їх просто не забрати, тим більше, що Кличко вони і так не люблять, а кияни, судячи з опитувань, планують і так дуже невідповідально голосувати на наступних виборах. І це простіше, ніж вирішувати питання з Ахмєтовим чи піднімати вартість пасажирських перевезень чи, не дай боже, ставити питання про те, що за проїзд у електричках треба платити, що може бути сприйнято населенням як святотатство. На внутрішньому фінансовому ринку все залишається дуже спокійним. Гривня стоїть і не рухається. Зранку в п’ятницю курс міжбанківського ринку складає 41,25 гривень за долар, а на вулиці – 41,35 гривень за долар. Та й ринок облігацій лишається сталим і лінивим. Міфін проводить скучні аукціони, на яких цікавим може видатись хіба що питання, хто ж постійно хоче купити, але купити дешево, доларових боргів держави на 250 млн доларів. Йому постійно відмовляють, а він постійно подає цю заявку на 5% річних, чекаючи, коли у когось в Міністерстві фінансів не витримають нерви. Але там поки що спокійні, навіть незважаючи на те, що до кінця року лишилось всього 4 місяці, а назбирати за рахунок ОВДП до бюджету їм треба багацько
