І?
Це виглядає як істерика відірваних від реальності тонучих росіян, перед їх остаточною смертю. Коли єдине, що приносило їм суттєві гроші - тепер грошей не принесе. Ринки переподілені. Танкери арештуються або знищуються. Україну вже нічим не налякаєш. Навіть "арєшніком".
Мороз не перший, темрява не перша для українців. Смерті, нажаль, не перші, і це єдине, що викликає тупий біль кожного разу. Але кожного разу й питання: чимось ЩЕ можуть налякати? Коли вже тони сліз виплакані. Коли тисячі вбитих поховані. Коли велика кількість будівель зруйнована. Нас топили на Херсонщині. Нас били струмом. Спалювали живцем в домівках. Стріляли в потилицю. Гвалтували наших дітей. Щоб ми тепер лякались?
І?
Це залякування Європи? Але ж саме такі дії й доводять, що Європі не можна допустити, щоб Україна програла. Тут, в Україні, зараз досить багато іноземців. Вони в Києві. В Харкові. В Одесі. Вони на Донбасі. В Херсоні. Вони звісно у Львові. Кожна атака як струмочком доноситься через іноземні ЗМІ до вух та очей Європи - і ніякий "арєшнік" не змусить людей добровільно піти до росіян з піднятими руками.
Мої щирі співчуття всім, хто знову й знову опиняється в епіцентрі страшних російських атак.
