Вона не має храмів, але має свій вівтар — цифрову платформу United24. Її проповідують з високих трибун, її іконами стали голлівудські зірки, а головною заповіддю — «не розхитуй човен». Коли Марк Гемілл, легендарний Люк Скайвокер, з екранів CNN закликає світ донатити на «Армію дронів», він щиро вірить, що допомагає світлій стороні Сили у боротьбі з абсолютним злом. Він переконаний, що кожен долар перетворюється на захист. Але він не підозрює, що на іншому кінці цього цифрового ланцюжка, у київських урядових кварталах, ці кошти потрапляють у «сіру зону», де замість джедаїв правлять бал цинічні чиновники із запорізькою пропискою, для яких війна стала вікном неймовірних фінансових можливостей.
Протягом довгого часу бренд United24 був священною коровою влади. Будь-яке незручне запитання про те, де гроші, миттєво таврувалося як робота на ворога. Але трагедія з руйнуванням дитячої лікарні «Охматдит» стала тим самим моментом істини, коли глянцевий фасад тріснув. Під ним ми побачили не прозорість, а гниле нутро системи: змову, жадібність і тотальну кругову поруку, яка коштувала країні втраченого року і заморожених мільярдів.
Ця історія почалася 8 липня 2024 року, коли російська ракета влучила в корпус токсикології «Охматдиту». Реакція світу була миттєвою. За лічені дні українці, бізнес та міжнародні донори зробили неможливе, зібравши понад 1,6 мільярда гривень. Здавалося б, фінансове питання вирішене. За такі гроші можна було побудувати нову лікарню з нуля. Але замість будівельних кранів на майданчику з'явилися схеми.
У серпні 2024 року, поки діти з онкологією тулилися в коридорах, навколо грошей почалася брудна гра. Приватний фонд «Охматдит – здорове дитинство», який акумулював 378 мільйонів гривень, раптово провів закритий тендер. Переможцем безальтернативно оголосили запорізьку компанію «Буд-Технолоджі». Цинізм ситуації полягав не лише в тому, що ціна пропозиції була завищена на майже 100 мільйонів гривень порівняно з ринком, а й у походженні переможця. Журналістські розслідування швидко вивели цю фірму на орбіту забудовника Марченка, який є близьким до ексзаступника голови ОП Ростислава Шурми та віцепрем’єра Михайла Федорова. Саме цей «запорізький клан», який контролює цифрову вертикаль влади, спробував монетизувати трагедію, використовуючи бренд United24 як медійне прикриття для заведення на об'єкт «своїх» підрядників.
Коли суспільство вибухнуло обуренням і схему вдалося зупинити, система пішла на принцип. Керівництво Фонду, яке складалося з друзів та спаринг-партнерів тодішнього директора лікарні Володимира Жовніра, просто відмовилося перераховувати гроші з рахунків фонду, а поклали їх на депозит. Але найстрашніше відбувалося паралельно: на рахунках Міністерства охорони здоров'я, зібраних через платформу United24 та Monobank, лежало ще понад 320 мільйонів гривень зібраних донатів на лікарню. Чому ж міністр Віктор Ляшко та його куратор Михайло Федоров не почали ремонт за ці кошти? Чому вони чекали цілий рік, аж до літа 2025-го, спостерігаючи, як інфляція з'їдає донати, а лікарня стоїть у руїнах? Відповідь проста і страшна: їм було невигідно ремонтувати чесно. Зламавши зуби на першій спробі завести «своїх», вони взяли паузу, щоб перегрупуватися. Але кейс лікарні — це лише верхівка айсберга. Справжні масштаби «цифрового офшору» ховаються там, де стоїть гриф «Секретно». Більшість західних донорів переконані, що United24 — це прозорий фонд. Насправді ж United24 юридично не існує. Це просто веб-сайт, вітрина. Гроші падають на транзитні рахунки міністерств, і саме там починається магія їх зникнення. Найбільша «чорна діра» утворилася у сфері оборони. Грошима на «Армію дронів» розпоряджається не Генштаб, а Державна служба спеціального зв'язку (Держспецзв'язку) — технічна структура, яку Михайло Федоров перетворив на свого кишенькового монстра закупівель, поставивши туди керувати свого друга Юрія Щиголя.
У 2023–2024 роках ця вертикаль реалізувала схему, яка могла б увійти в підручники з криміналістики. ДССЗЗІ закупило дрони Autel на 1,5 мільярда гривень у фірми «Кріон-М». Пікантність ситуації в тому, що ця фірма з Кривого Рогу до війни торгувала меблями та килимами і мала статутний капітал у 765 гривень. Держава платила «меблевикам» по 500 тисяч гривень за дрон, тоді як волонтери купували аналогічні борти за 212–280 тисяч. На рівному місці, прикриваючись секретністю воєнного часу, з бюджету та донатів вимили майже 600 мільйонів гривень чистої маржі.
Коли ж НАБУ арештувало Юрія Щиголя за розкрадання десятків мільйонів на софті та дронах, його патрон Михайло Федоров не поніс жодної політичної відповідальності. Він продовжив розповідати світу про цифрову державу, прикриваючись логотипом аудитора Deloitte на сайті United24. Це ще одна велика маніпуляція. Влада продає суспільству фінансовий аудит (перевірку руху коштів) як гарантію чесності. Але аудитори перевіряють лише те, чи зійшлися цифри в стовпчиках: зайшло 100 гривень — вийшло 100 гривень. Вони не перевіряють ринковість ціни. Вони не запитують, чому дрон коштує вдвічі дорожче ринку. Для них контракт із продавцем килимів є легітимним документом.
Наприкінці 2025 року журналісти виявили ще одну аномалію, яка межує з містикою. На офіційному сайті United24 гордо вказано суму зборів у 2,9 мільярда доларів, тоді як у звітах Мінцифри фігурує цифра 1,4 мільярда. Різниця у півтора мільярда доларів зависла у повітрі. Влада пояснює це складними методиками підрахунку партнерських внесків, але в реальності це виглядає як гігантська «сіра каса», яку неможливо проконтролювати.
Михайло Федоров збудував для Офісу Президента ідеальну конструкцію: «цифровий концтабір із людським обличчям». Через «Дію» влада отримала тотальний контроль над даними громадян, а через United24 — монополію на міжнародну довіру. Ця платформа стала індульгенцією. Допоки ти приносиш владі гарну картинку і гроші, тобі пробачать усе: і зруйновану лікарню, і дрони за подвійною ціною, і кримінальних друзів на посадах.
Історія United24 — це вирок епосі «потужних менеджерів». Вони довели, що не вміють будувати, але віртуозно вміють створювати схеми. Допоки суспільство не вимагатиме публікації цін за одиницю товару у кожній закупівлі — від цегли для «Охматдиту» до «Мавіка» для фронту — United24 залишатиметься вітриною для наївних. Довіра світу — це ресурс, який неможливо відновити. І перетворювати його на кеш для чиновників під час найкривавішої війни в історії Європи — це злочин, який не має терміну давності.
