Огляд
Сьогодні ми повертаємося до формату «коротко, з різних/деяких напрямків» + міркування щодо подій на Добропільському напрямку.
1. Північно-Слобожанський (він же Сумський) напрямок
Частини та підрозділи зі складу угруповання військ (УВ) противника "Север", після перегрупування та ротації, продовжували обмежені атакуючі/штурмові дії в районі свого вклинення у прикордонні Сумської області України. Своєю чергою, підрозділи ЗСУ контратакували противника у західній частині цього вклинення та вели оборонні бої у його центральній та східній частинах. Зокрема:
- ЗСУ контратакували у напрямку Кондратівка – Золотарівський заповідник, а також Мала Корчаківка – Олексіївка, звільнивши від противника місцевість загальною площею до 2 квадратних кілометрів.
- Крім того, на схід від хутора Садки ЗСУ, очевидно, відтіснили противника, що вклинився на українську територію, у бік державного кордону (до півкілометра).
- Своєю чергою, противник (ймовірно штурмові підрозділи зі складу 22-го мотострілецького полку\мсп 72-ї мотострілецької дивізії \мсд) намагалися "зачепитися" за село Варачине, атакуючи його, як з боку Біловоди, так і через річку Снагость, з боку Яблунівки.
Зайняти село їм не вдалося, але кільком штурмовим групам противника вдалося просунутися по одній з лісових смуг на північ від села (460-500 м) до дороги, яка з'єднує Варачине і Новомиколаївку.
На даний момент інтенсивність та розмах наступальних дій противника на Сумському напрямку значно "просіли". Більш того, на деяких ділянках вклинення його передові підрозділи, мабуть, перейшли до оборону. Чи викликано це ротацією та перегрупуванням, чи їм просто не вистачає сил – відповісти поки що складно, бо мало інформації.
2. Куп'янський напрямок
На північ та північний захід від міста тривають жорсткі зустрічні бої. Передові частини та підрозділи противника зі складу його 6-ї загальновійськової армії (ЗВА) нині намагаються вирішити два основні тактичні завдання на цьому напрямку:
- Намагаються утриматись на околицях Куп'янська (територія міського кладовища і пару прилеглих кварталів біля двох заправок на виїзді з міста – «УкрАвтоГаз» і «Татнафта»).
- А ще - розширити своє вклинення в районі села Радьківка, захопивши сусіднє село Кіндрашівка.
Протягом минулого тижня ЗСУ контратакували противника, що вклинився, як на північній околиці міста, так і на захід, південний захід від дороги Р-79 Куп'янськ-Дворічна. Їм вдалося майже повністю вибити його з цих районів. Однак противнику все ж вдалося утриматись в районі міського кладовища...
Більше того, діючи з боку захопленої ним раніше Радьківки, противник (ймовірно, підрозділи 68-ї мсд та, можливо, частина сил 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр)) атакував у напрямку Кіндрашівки. На даний момент за це село (район вулиць Садова, Спортивна та відділення Укрпошти) точаться запеклі бої.
Крім того, очевидно, що частина сил 6-ї ЗВА (ймовірно зі складу 69-ї мсд) зуміла розширити найвужче місце свого плацдарму на Осколі на північний схід від Фіголівки (південна околиця Дворічанського національного природного парку), а також мала мінімальне тактичне просування в кілька сотень метрів на захід від села Кам'янка.
З тактичної точки зору це важливо в тому сенсі, що передові позиції ЗСУ в районі Фіголівки розташовувалися за 1,3 км від річки Оскіл, що різко ускладнювало маневрування сил і засобів противника з північної частини плацдарму у його центральну і південну частини, а також переміщення предметів матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) в тому ж напрямку, тобто - по дорозі Красне Перше - Новомлинськ, яка проходить уздовж Осколу. На цьому напрямку противнику вдалося відтіснити підрозділи ЗСУ на кілька сотень метрів (до 1 км) у західному напрямку.
3. Сіверський (він ж Слов'янський) напрямок
Передові підрозділи двох бригад 3-ї ЗВА противника (6-та та 127-ма омсбр) продовжують "таранити" оборону ЗСУ вздовж південного берега Сіверського Дінця (напрямок Григорівка – Серебрянка), а також у центрі плацдарму (Верхньокам'янське – Сіверськ).
Але, роблять вони це з великим «скрипом». За майже півтора місяці впертих боїв їм вдалося лише зайняти ЧАСТИНУ Григорівки (а точніше, її руїн) і «інфільтруватися» в західну частину Серебрянки кількома штурмовими групами, така ж група засіла в лісовій смузі на південний схід від села. У напрямку Верхньокам'янське - Сіверськ, поки що - без значних результатів.
Можливо, найближчим часом на південь від цього району, в напрямку Івано-Дар'ївка - Виїмка, буде активізована 123-тя омсбр тієї ж 3-ї ЗВА. Це було б логічно з точки зору синхронності дій сил противника на Сіверському напрямку. Але поки що противник вважає за краще атакувати Сіверськ безпосередньо зі сходу, північного сходу (тобто фактично «в лоб»), ігноруючи «південні румби».
Ну, або йому просто не вистачає сил на увесь Сіверський виступ (3-тя ЗВА, крім цього напрямку, змушена вести вперті бої в районі Часового Яру, на Краматорському напрямку, а також їй додатково "нарізали" немалий шматок Костянтинівського, колишнього Торецького, напрямку, забравши звідти 51-у ЗВА "для штурму Покровська з півночі").
4. Добропільський напрямок
Тривають так звані "бої за залишки" (мається на увазі "огризок" глибокого тактичного вклинення передових підрозділів 51-ї ЗВА на схід від Добропілля). Судячи з усього, командуванню 51-ї ЗВА противника все ж вдалося стабілізувати ситуацію на північ від Новоторецького за рахунок введення в бій додаткових сил і засобів (кількох підрозділів 1-ї омсбр). Тут продовжують діяти підрозділи 132-ї та 114-ї мотострілецьких бригад (тепер до них додалися підрозділи 1-ї мотострілецької бригади).
В результаті противник утримав позиції на північ та схід від Заповідного (Никанорівки). Більш того, йому вдалося повністю зайняти Маяк - Паньківку, вийти на західні околиці Шахового і Володимирівки. Таким чином, ним була усунута безпосередня загроза «відсікання залишків» свого вклинення підрозділами ЗСУ.
Однак у цьому сенсі ЗСУ продовжують утримувати Ніканорівку, а також Шахове та Володимирівку (відстань між ними близько 6 км), що явно змушує ВСІ підрозділи противника, які діють на північ від цього рубежу (наприклад, ті, що окопалися у Гектовій Балці), почувати себе не зовсім затишно.
В цілому ситуація в смузі 51-ї ЗВА противника на даний момент виглядає досить неоднозначною. У своїй північній частині вона змушена вести вперті зустрічні бої з контратакуючими підрозділами ЗСУ, щоб не допустити подальшого "здавлювання" залишків вклинення (там діють щонайменше 114-та, 132-га омсбр, частина сил 1-ї омсбр), поперемінно атакуючи та обороняючись.
Одночасно, у центральній і південній частинах своєї смуги 51-а ЗВА намагається виконати основний свій план в рамках, треба розуміти, загального плану наступальної операції ГВ "Центр" на Покровському напрямку - наступ і прорив в район Шевченко - Білецьке - Родинське - Гришине, з метою блокування Покровська з півночі і північного сходу (тут діють підрозділи 39-ї омсбр зі складу 68-го армійського корпусу\АК, 110-та омсбр, а також введені у бій підрозділи, що входять до складу 1-ї омсбр).
Крім того, 5-та та 9-та омсбр, що діють ще південніше (у напрямку Малинівка – Новоекономічне та на південний захід від Разине), мабуть, також мають за своє безпосереднє завдання – вихід на північно-східні околиці Мирнограда.
5. Деякі міркування щодо подій на Добропільському напрямку
За останні кілька днів у всій зоні 51-ї ЗВА, яка діє не лише на Добропільському, а й на Покровському напрямку, впротивнику вдалося зайняти лише до 3-х квадратних кілометрів. А саме – просунутись на «вершині огризку» (на кілька сотень метрів) у бік Вільного й настільки ж – північніше Затишка (Суворове).
З точки зору подальших перспектив утримання залишків вклинення на Добропільському напрямку для противника, більш-менш значущим в тактичному плані є лише друге просування, оскільки ці атаки на південь від Заповідного (Ніканорівки) змушують ЗСУ, замість продовження контратак своїми підрозділами з Ніканорівки у східному напрямку, забезпечувати свої північний та південний фланги.
Противник (командування 51-ї ЗВА) чудово розуміє, що ЗСУ не мають загальної переваги в кількісному відношенні над ним. І тому, вони можуть успішно контратакувати на певних обраних напрямках та ділянках лише за рахунок концентрації там своїх сил та засобів. У зв'язку з цим, російське командування також цілком здатне визначити ці райони та ділянки зосередження підрозділів Збройних Сил України заздалегідь.
У цьому контексті треба бути абсолютно «відстороненим», щоб не розуміти того, що ЗСУ намагатимуться «відрізати» вклинення противника у його найвужчому місці, на «горловині» вклинення. Ну, власне, усвідомивши це, противник й діє – намагаючись, своєю чергою, атакувати на флангах цих тактичних ударних групп ЗСУ, змушуючи їх відбивати ці атаки замість того, щоб відрізати "горловину"...
На конкретному прикладі це виглядає так.
ЗСУ атакували в напрямку Іванівка - Никанорівка (звільнивши останню), але зразу ж починаються атаки противника на південь і північ від Ніканорівки. І тому, замість того, щоб просуватися далі на Маяк або Новоторецьке з боку Никанорівки, українські підрозділи змушені відбивати ці атаки противника на своїх флангах, що відбуваються з боку Гектової Балки і з боку Затишка (Суворове), причому не маючи особливої переваги над противником в силах та засобах. Зрозуміло, що в таких умовах просування контратакуючих підрозділів ЗСУ в обраному ними районі (напрямку) різко ускладнюється. Бо треба бути повним самогубцем, щоб кидатися вперед без огляду, з власними «провисаючими» флангами.
Втім, все це виглядає досить ефектно до одного цікавого моменту - допоки командування 51-ї ЗВА має у своєму розпорядженні достатню кількість боєздатної піхоти, щоб тягати її по фронту своєї смуги, намагаючись ОДНОЧАСНО вирішувати цілий комплекс завдань (іноді, не дуже взаємопов'язаних в оперативно-тактичному плані). Треба розуміти, що на даний момент швидкість її витрачання, м'яко кажучи, не зовсім вписується в загальний графік гіпотетичної «Покровської наступальної операції». Особливо, якщо витрачати цю піхоту на якісь дії, які мають з нею мало спільного.
Мені, наприклад, так й не спало на думку – якого дідька, підрозділи правого флангу 51-ї ЗВА взагалі кинулися прориватися на схід від Добропілля? Це, м'яко кажучи, все було дуже і дуже «опосередковано» пов'язане з ситуацією на Покровському напрямку (очевидно, пріоритетним для всього УВ «Центр»). Образно кажучи, це був якийсь "стрибок не в той бік", Покровськ і прилеглі райони явно знаходяться "не в тій стороні".
Власне, 51-ша ЗВА витратила багато ресурсів, сил і засобів на всю цю ідею з «проривом на трасу Добропілля-Краматорськ» та з подальшими боями за «утримання цього прориву». При цьому ні Родинське, ні Червоний Лиман (які знаходяться на головному її напрямку наступу) досі не захоплені (там ведуться дуже вперті і кровопролитні бої), наступ на сам Мирноград (через Новоекономічне та Миролюбівку) також «різко втратив темпи» (що не дивно, адже звідси 1-шу омсбр потягнули на північ, щоб «врятувати перспективне вклинення»).
Якщо найближчим часом (за словами «класика» цієї війни – протягом 2-3 тижнів) противик буде змушений відкласти всі свої графіки та плани щодо «штурму Покровська», а також перегрупуватися в смугах 2-ї та 51-ї ЗВА, підтягуючи туди додаткові сили та засоби (які ще треба десь знайти), то очевидно, що у всьому цьому «зриві» буде об’єктивно винне саме командування 51-ї ЗВА.
Я не знаю, з якої причини воно направило ряд підпорядкованих штурмових підрозділів на прорив, образно кажучи, "кудись убік" від основного напрямку свого наступу (можливо, вони хотіли повісити собі додатково якихось орденів та медалей, може з якоїсь іншої причини), а потім купу сил і засобів ще спрямувало для "виручки тих, хто прорвався", але це рішення загалом, явно не кращим чином для противника, вплинуло на хід і зміст всього його наступу на Покровському напрямку. "Упоровши", по суті, на цих "стрибках убік" відразу 3 свої бригади, командування 51-ї ЗВА противника, по суті, поставило весь гіпотетичний наступ на Покровськ, в рамках очевидних планів командування ГВ "Центр", під великий знак питання.
-----------------------------------------------------------------------
Там китайСЯ дуже сильно розповідає про свою перемогу над Японією...
Ось фото церемонії підписання Акта про капітуляцію Японії...
дата - 2-го вересня 1945-го року
Однак, на ній, окрім капітулюючих японців, якісь трохі не звичні переможці-китаЙСІ... "чомусь" всі, майже поголовно, у американській військово-морській формі... й очі не вузенькі, а круглі...
Це ж виходить, що "мілітаристька Японія" капітулювала, на борту не китайського, а американського корабля...
А китайці, які "зробили основний внесок" у перемогу над Японією (за думкою нинішнього Пекінського режиму), лише при тому були присутні... Якось воно не дуже узгоджується із нинішніми пекінськими воплями
