Огляд
Сьогодні Костянтинівський напрямок (також відомий як Краматорський)
1. Склад сил і засобів противника
У цьому напрямку переважно діють сили та засоби зі складу угрупування військ (УВ) противника «Юг» — 3-тя та 8-ма загальновійськові армії (ЗВА), 3-й армійський корпус (АК), а також низка ворожих формувань і підрозділів, що входять до оперативно-тактичних угрупувань ворога, що діють в операційній зоні УВ «Юг», як їх підсилення. Наприклад, близько 1,5-2 місяців тому сюди перегрупувалися з’єднання та частини російської морської піхоти, а також частини та підрозділи 70-ї мотострілецької дивізії (мсд) зі складу 18-ї ЗВА (УВ «Днепр»).
Слід розуміти, що наразі саме в Костянтинському напрямку діє лише частина військ (сил) 3-ї ЗВА — 4-та окрема мотострілецька бригада (омсбр), низка підрозділів 123-ї, 85-ї та 88-ї омсбр, оскільки основні її сили зараз наступають на Слов’янському напрямку, намагаючись дістатися найближчих підступів до Слов'янська. Тому «головну скрипку» у прямому наступі на район оборони ЗСУ Костянтинівка — Дружківка грає 3-й АК, 8-а ЗВА, а також ворожі морські піхотинці, перегруповані в її смугу (40-та, 155-та, 336-та окремі бригади морської піхоти\обрмп, а також 177-й окремий полк морської піхоти\опмп).
Російський 3-й АК наступає на Костянтинівку (як з боку Часів Яру, разом із 70-ю мсд, так і з боку Торецька, разом із 4-ю омсбр), діючи у складі 6-ї мотострілецької дивізії та 72-ї окремої мотострілецької бригади.
6-та мсд, а також 72-га омсбр, належать до категорії «нових», сформованих вже під час масштабного вторгнення ри-фи в Україну. І хоча під час формування російське командування намагалося укомплектувати все це об’єднання (3-й АК і, відповідно, його дивізію та бригаду) відповідно до всіх норм і стандартів (оскільки корпус колись навіть мав статус «стратегічного резерву»), насправді воно завершилось «так собі».
Корпус не відзначився чимось особливо пам'ятним, окрім надмірних втрат у боях за Бахмут, Часів Яр і південніше них, на каналі Сіверський Донець-Донбас, у районі Андріївки та Кліщієвки, а також захопленням «у полон» п'яного командира 72-ї омсбр «вагнерами». Усе це також стосується й 70-ї мсд зі складу 18-ї ЗВА (24-й, 26-й і 28-й мотострілецькі полки /мсп, 17-й танковий полк /тп), перегрупованої певний час тому у район Бахмуту, яка отримала «відомість», завдяки багатоденним штурмам із значними власними втратами крихітного плацдарму ЗСУ на лівому березі Дніпра, у районі села Кринки.
У свою чергу, 8-а ЗВА перегрупована на суміжний фланг між УВ «Центр» і УВ «Юг» (замість 51-ї ЗВА, яка вирушила на Покровський напрямок), ще під час боїв за Торецьк, незважаючи на «високі очікування», також не вирізнялася чимось особливим. Єдине, чим може похвалитися ця армія, — це завершення штурму Торецька після багатьох місяців боїв (з втратами, які неодноразово змушували її припиняти активні наступальні дії під час цього штурму) і «доповзання» до Клебанбикського водосховища.
Я думаю, саме тому до складу частин та з’єднань 3-го АК та 8-ї ЗВА вороже командування, свого часу, вирішило включити дуже значну кількість частин і підрозділів так званого «мобілізаційного резерву» — окремих мотострілецьких (стрілецьких) полків і батальйонів, набраних, серед іншого, й на окупованій частині Донбасу. Так би мовити, аби наростити їх «м'язову масу».
Щодо морських піхотинців, яких вороже командування перегрупувало в смугу 8-ї ЗВА (на прилеглий до 51-ї ЗВА фланг) для участі в наступі на район оборони ЗСУ Костянтинівка — Дружківка з південного заходу та заходу, то, очевидно, це було зроблено в рамках загального оперативно-тактичного плану захоплення цього району. Зокрема, через його флангове охоплення, що означає прорив на ближні підступи до Дружківки через Софіївку та Райське.
Наразі загальна чисельність російських військ, зосереджених і розгорнутих на Костянтинівському напрямку, навряд чи перевищує 80-90 тисяч (хоча, можливо, у цьому напрямку у противника ще близько 10-12 тисяч особового складу перебуває в резервах різного рівня).
Кількісні показники основних видів озброєння та військової техніки (ОВТ) ворога в цьому напрямку востаннє згадувалися у відкритих джерелах — більше шести місяців тому. Тому я не бачу сенсу цитувати їх тут і зараз. Вони явно не відповідатимуть реальному стану справ. Зазначу лише, що в цьому напрямку російські війська досить часто використовують різноманітну військову техніку у своїх передових підрозділах (включно з танками та бронетехнікою), а також мають явну перевагу в артилерії та мінометах.
2. Поточна ситуація
Командування російських військ на Костянтинівському напрямку наразі, очевидно, намагається реалізувати свій оперативно-тактичний задум, який передбачає охоплення цього району оборони ЗСУ з флангів. А саме, з південного заходу (просування у загальній дирекції Володимирівка — Райське та вихід на ближні підступи до Дружківки) і зі сходу, північного сходу (вихід у район Бєлокузмінівка — Віролюбівка — Іжевка — Куртівка).
Крім того, ворог, у рамках реалізації цього плану, очевидно, одночасно веде фронтальні наступальні дії проти Костянтинівського району оборони ЗСУ по загальному напрямку Торецьк — Костянтинівка, прагнучі повністю «звернути» оборону ЗСУ в районі Часів Яр. На практиці (з тактичної точки зору) це виглядає так:
- Ймовірно підрозділи 70-ї мсд противника, очевидно, продовжують атакуючі/штурмові дії в напрямку Віролюбівки, з боку посадок, захоплених ще кілька місяців тому на північний захід від Часів Яру, одночасно намагаючись закріпитися вздовж рубежу Майське - Маркове. Поки що їм не вдалося досягнути значних результатів.
- Вони ж (ймовірно, підсилені кількома окремими полками та батальйонами «мобільного резерву») час від часу атакують в межах самого Часів Яру, намагаючись обійти з півночі його частину, яку ще утримують ЗСУ (район Шевченка — ЦехNo2 — Землянки — Південний). Також, поки що, безрезультатно.
- Але на південь від дороги Костянтинівка - Бахмут підрозділи 3-го АК ворога змогли дістатися до рубежу Ступочки-Предтечіно і закріпитися там. Крім того, 4-та омсбр та підрозділи 3-го АК змогли захопити кілька домінуючих висот на південний схід від Костянтинівки, завдяки чому, діючи малими (штурмовими) піхотними групами, вони змогли також «зачепитися» за південно-східні околиці самої Костянтинівки, просуваючись з напрямку Олександро-Шультіне — Костянтинівка. Схоже, наразі ворог уже фіксується у районі від вулиці Островського до СТО «City Drive», а також на південній околиці Іванопілля.
- Також у районі Плещієвки, на східних і західних кінцях Клебанбикського водосховища (у напрямках Яблунівка — Бересток і Плещієвка — Іванопілля) підрозділи 8-ї ЗВА противника, можливо, за підтримки частини сил 3-го АК, проводять регулярні атакуючі дії, намагаючись прорватися на північ (тобто до південних околиць Костянтинівки). Поки що вони, окрім більш-менш успішних спроб закріпитися в Плещієвці, не мали особливих результатів.
- На відміну від лівого флангу 8-ї ЗВА, де діють не лише підрозділи цієї армії, а й російська морська піхота. Послідовно, діючи вздовж обох берегів річки Казений Торець, ворог зумів протягом місяця зайняти Володимирівку, Шахове, розпочати бої за Софіївку і просунутися в напрямку Русин Яр — Новопавлівка. Наразі передові підрозділи ворога тут вперто атакують, намагаючись прорватися через Софіївку, діючи як з боку Шахового, так і з боку Полтавки.
3. Перспективи
Щодо мене, вони виглядають «не особливо радісними». Звісно, не так само як у районі Гуляйполя, Лиману чи Сіверська (там є досить серйозні кризи, які загрожують ЗСУ досить чутливими оперативними наслідками). Але на Костянтинівському напрямку (Краматорському) також, доброго - мало.
Так, у районі Часів Яру противник явно загруз (але, думаю, не надовго). Однак на південь і південний захід від Костянтинівського району оборони ЗСУ він вперто просувається. Повільно, з великими втратами, але поступово, він все ж витісняє ЗСУ з їхніх позицій і рубежів оборони на околицях міста.
Крім того, прорив штурмових груп 4-ї омсбр ворога та його 3-го АК безпосередньо до Костянтинівки, а також впертий наступ ворожої морської піхоти та підрозділів 8-ї ЗВА з Шахового та Полтавки на північний схід роблять оборону самої Костянтинівки в майбутньому дуже й дуже проблематичним питанням.
На мою дуже ділетантську та суб'єктивну думку, найближчим часом противник спробує вирішити два тактичних завдання в цьому напрямку:
- Він спробує повністю «звернути» оборону ЗСУ в районі Часів Яру наступом з півдня (3-й АК), просунувшись до рубежу Новодмитрівка — Червоне (водночас ворог може навіть відмовитися від подальшої «інфільтрації» безпосередньо в саму Костянтинівку або спробувати зробити це одночасно).
- Він також продовжить атаки передових позицій ЗСУ по обох берегах Казенного Торця в районі Софіївки, прагнучи не лише захопити її, а й просунутися в напрямку Новопавлівки та Торського.
Значення цих дій очевидне.
У першому випадку Костянтинівка буде охоплена досить глибоко і щільно — з півночі, сходу та південного сходу. У другому випадку, ворог матиме реальний шанс прорватися з південного заходу на ближні підступи до Дружківки (іншими словами, дістатися до «глибокого тилу» українських частин і підрозділів, що обороняються безпосередньо в Костянтинівці, на південь і південний захід від неї).
Мабуть, варто також звернути увагу на ще один нюанс. Активація ворога (його наступальні дії) на лівому фланзі 8-ї ЗВА мала достатньо негативний вплив на положення ЗСУ й на сусідньому напрямку, який ми спостерігали поточного та минулого тижня. А саме, 51-ша ЗВА ворога, завдяки їй, не лише різко підвищила стійкість свого плацдарму на захід від річки Казенний Торець, а й здійснила низку спроб атакувати як на Покровському напрямку, так і знову в напрямку Добропілля.
Однак ми детальніше розглянемо цей нюанс у наступному огляді.
